Потопаючи у літній зелені садів, Коськів виглядає енергійно-трудовим, заклопотаним своєю нелегкою селянською буденністю, з прагненням його жителів до кращого добробуту, майбуття. Так було, мабуть, завжди, відколи на берегах тихоплинної Хомори виникло у незапам’ятну давнину це поселення хліборобів.
Село багате на історію, традиції, славилось звершеннями. Однак нині, мов отой старий катерининський тракт, що досі зберігся між місцевими ланами, Коськів перебуває на узбіччі життя, відчуває всі наслідки демографічної кризи і прямує вибоїнами ринкового аграрного сьогодення.
На 420 його дворів припадає 1067 осіб населення. З них 411, тобто майже половина, — пенсіонери. Ще дві сотні — то діти дошкільного та шкільного віку.
Колись зразкове у соціально-культурно-побутовому плані, село нині якось дивно виглядає без новобудов. Зате порожніми стоять 73 хати. Від них віє безнадійною пусткою. Однак звідки тому оптимізму взятись, коли Коськів по суті — село безробітних.
За словами секретаря і депутата сільради Галини Миколаївни Мазурець, на обліку в міськрайонному центрі зайнятості нині перебувають практично всі колишні працівники СТОВ «Коськівське». Господарство збанкрутіло, від нього залишились тільки борги та ще кілька охоронців, які стережуть майно.
Нині Коськів став бригадним селом, так би мовити, структурним підрозділом більш удачливого й економічно потужного сусіда — ТОВ «Лотівка–Еліт». Останнє, у свою чергу, входить у корпорацію «Сварог–2006». Отож поля вчасно були засіяні, до того ж, добірним насінням. Нині, дивлячись на них, можна спрогнозувати непогану врожайну перспективу.
Проте проблема незайнятості місцевого населення залишається невирішеною й гострою. І від того, насамперед, залежить завтрашній день коськівської громади. Хоча його пришестя з огляду на ряд чинників, насамперед демогра-фічних, соціально-культурних і побутових, очікується з тривогою. Наприклад, торік народилось 9 коськівчан, проте помер 31 мешканець села. Цього року пропорція зберігається — 2 проти 9. Тому надією села є поява на світ Анастасії Ковтонюк та Олексія Балацького. Весілля тепер справляють одиниці. Подією року стало поєднання своїх доль Олександ-ром Литвином та Роксаною Захаровою.
Колись благополучний щодо соціально-культурно-побутового розвитку населений пункт зіткнувся з рядом суттєвих проблем. Добротна асфальтована дорога в селі вже потребує ремонту, клуб став ветхим і на його оновлення потрібні кошти. Допомоги чекає й місцева Свято-Успенська церква, у якій прогнила підлога.
У вирішенні злободенних проблем коськівчани покладають надію на сільраду. Остання, у свою чергу, мріє створити власне комунальне підприємство, яке зможе навести всюди лад. Однак, як цей задум втілити у життя при хронічному безгрошів’ї громадської казни, для сельчан є неабияким ребусом.
Не менш бажана і реалізація мрії щодо підведення до Коськова газу. Хоча при теперішніх темпах залучення бюджетних коштів вона загрожує перетворитись у своєрідну «фата моргану» й для його наступних поколінь, і не лише цього села.