Рада — надійне підспір’я освіті
Часу, затраченого на прибуття у Городнявський навчальний заклад, начальнику райвідділу освіти П.Ф.Дзяворуку виявилося досить, аби повідати членам громадської ради про зміст майбутньої роботи, про розгляд питань, винесених на чергове засідання. Але найперше — про саму громадську раду.
— Нам вона вкрай необхідна, — сказав Петро Францович. — Це колективна думка, це надійне підспір’я освітянам, коли йдеться про насущні проблеми сучасної сільської школи.
Очолює раду сільський голова Мокіївець Людмила Леонідівна Печенюк. До складу формування входять люди різних спеціальностей: робітники, культпрацівники, педагоги — іншими словами, ті, кого об’єднує спільне бажання допомогти освітянам у здійсненні реформаторських починань, у виконанні закону про освіту.
Рада діє всього кілька місяців, а її члени уже встигли тричі зібратися, аби обговорити важливі питання порядку дня освітянського. І перше ви-їзне засідання відбулось у Мокіївцях. Чому — зрозуміло: на базі цього навчального закладу створено чи не єдиний поки що в області центр професійної підготовки учнів районного значення.
Це був справжній сміливий новаторський крок районної освіти в особі П.Ф.Дзяворука назустріч впровадженню в життя такого актуального сьогодні питання, як профільність загальноосвітньої школи. Крок, зроблений навіть дещо раніше директивних розпоряджень, так би мовити, спущених «згори». Крок, активно підтриманий не лише районним керівництвом, а й уже випробуваним прихильником освіти — головою правління корпорації «Сварог», депутатом районної ради А.А.Гордійчуком. Власне, у тому, що такий центр з’явився на Шепетівщині й цілком виправдовує своє призначення, потрібно особливо завдячити цьому керівнику, зусиллями якого вдалося створити належні умови для оволодіння старшокласниками кількох спеціальностей. І ось результат: сто сімнадцять юнаків та дівчат з навколишніх сіл, а також й Мокіївської школи, тепер мають перспективу на майбутнє.

Як соціокультурний центр села...
Городнявський навчально-виховний комплекс «Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, колегіум» — це ще одне унікальне дітище реформаторських устремлінь керівництва районної освіти. Тому й зрозуміла, швидше сказати, повністю виправдана ідея організації чергового виїзного засідання ради саме на базі цього закладу. Тим більше, коли йдеться про реалізацію профільного навчання.
Не знаю, як для членів ради, а для мене чергове «побачення» з Городнявським навчально-виховним об’єднанням справило досить приємне враження. Минуло приблизно рік чи півтора, відколи востаннє проходив його коридорами, а які вражаючі зміни! Свіжість кабінетів, розмаїття стендів, глянець підлоги... В цьому таки відчувається господарська рука директора, депутата районної ради Валентини Олександрівни Крупник.
Піднімаючись східцями на другий поверх школи-колегіуму, Петро Францович промовив:
— Нам би побільше таких директорів!
Керівник-новатор сказав про керівника-новатора. Та ще більше довелося почути уже під час засідання ради, коли своїми, безперечно цікавими, напрацюваннями ділилися спочатку директор В.О.Крупник, а потім заступник директора навчально-виховного об’єднання — шкільний округ Зоя Андріївна Мосійчук.
Розповісти, звісно, було про що. Чотирнадцять останніх років, протягом яких Городнявська середня школа набула статусу НВК, були роками народження і втілення у життя цілої низки новацій. В.О.Крупник, уміло поєднуючи свій досвід з новаторськими пристрастями, активно залучаючи спонсорів та благодійників, зуміла не лише, так би мовити, тримати на сучасному рівні навчально-виховний процес, а й взагалі перетворити школу-колегіум на своєрідний духовний центр села.
Судіть самі: навчальний заклад є структурною одиницею навчально-виховного об’єднання — шкільний округ, а ще «пілотною школою» із впровадження інформаційних технологій навчання. Зусилля педагогічного колективу знайшли своє втілення у визнанні, неодноразово виводили його у переможці не лише обласних, а й всеукраїнських конкурсів. І ось Валентина Олександрівна із задоволення повідомила членам ради про чергову перемогу — здобуття призового місця у Всеукраїнському конкурсі моделі сільської школи.
Це стосовно переможних ужинків. А якщо заглибитись у робочі будні, то... Навчання здійснюється за філологічним і технологічним профілями, старшокласники отримують відповідні практичні навички з водіння трактора, автомобіля, оператора ПК, бухгалтера, офіс-менеджера. Це не може не радувати як дітей, так і їхніх батьків, адже випускники школи-колегіуму мають можливість підготуватися до вступу у вузи філологічного, економічного й технологічного напрямів, пройти профільну підготовку ще й у профільних групах «лісове господарство».
Одним словом, гості Городнявського навчально-виховного комплексу в особі членів громадської ради, так би мовити, на власні очі побачили, як діє, як отримує конкретні обриси програма профільної підготовки дітей округу. Тут же П.Ф.Дзяворук розширив рамки ділової розмови, розставивши акценти на вирішенні даної проблеми. А буквально за кілька днів перед виїзним засіданням на базі Городнявського НВК він знайомив учасників наради, яка відбулась в обласному управлінні освіти і науки, з програмою подальшого розвитку профільності старшої школи.

«Судилківського варіанту» не буде!
Петро Францович ще й донині жалкує, що не встиг свого часу зупинити безсоромне знищення колишньої Судилківської одинадцятирічки. Яке було добротне приміщення! У ньому з успіхом можна було б відкрити будинок школяра чи спортивну школу, станцію юних техніків чи дитячий садочок. Через байдужість тодішнього судилківського керівництва, школу, образно кажучи, було пущено під бульдозер. Пригадується, скільки разів мешканці села через газету просто волали до людського глузду зупинити злочинність. Не допомогло! На місці колишньої школи нині ростуть бур’яни, як вирок бездумності.
Для сьогоднішнього начальника районного відділу освіти подібна методика аж ніяк неприйнятна. Тож коли над школою у селі Рудні-Новенькій зависла загроза існування, керівник районної освітянської галузі дав зрозуміти: мовляв, «судилківського варіанту» не буде! Час руйнації освіти канув у минуле. Нам потрібно відроджувати і розвивати освіту!
Легко сказати — зупинити, легко сказати — відроджувати! А як бути, коли дитячий контингент у цьому лісовому селі катастрофічно зменшується? До слова: сьогодні в Рудня-Новенській школі навчається всього... п’ятеро дітей. Певно, легше всього, з огляду на таку ситуацію, кинути школу під бульдозер і знайти для цього необхідний набір виправдань.
Чітке відчуття перспективи дозволило Петру Францовичу піти правильним шляхом: приміщення школи буде збережене. І не лише. На час літніх канікул воно уже перепрофільоване у районний табір відпочинку дітвори санаторного типу. Можна лише уявити, як радіють і діти, і їхні батьки з такого розумного рішення.
Саме з ініціативи П.Дзяворука в районі відродилося дошкілля — у колишніх колгоспних дитсадках Шепетівщини, майже доведених «до ручки», сьогодні знову лунають дитячі голоси. Саме з ініціативи П.Дзяворука у районі вперше на всю Хмельниччину запрацювали шкільні округи.
...Нас, членів громадської ради, Рудня-Новенська школа зустріла робочим ритмом: підготовка до зустрічі з дітьми наближалась до завершення. Одинадцять кімнат, у яких нині відпочивають хлопчики і дівчатка, у відмінному стані. Приємне враження справляють їдальня, харчоблок. Директор Світлана Василівна Зінчук, зустрічаючи гос-тей, проводячи їх кімнатами, не приховувала радості: школа є, школа буде! А влітку — чудові можливості дітям для відпочинку.
В цьому відношенні варто сказати щире спасибі батькам, які, так би мовити, в один голос висловилися за збереження приміщення. І не лише. Вони також допомогли підготувати його до прийому дітей. Це Ніла Биковська, Світлана Михальчук, Галина Андрушко, Олена Михайлюк.
Особлива подяка директору місцевого кар’єру М.М.Ткачу, який став найголовнішим спонсором школи, що сьогодні відроджується. І ще один момент. Підприємство з видобутку граніту, яке останнім часом також переживає відродження в Рудні-Новенькій, ніби вдихнуло нове життя у лісовий населений пункт. Адже нові робочі місця — це все-таки перспектива села! Світлана Василівна Зінчук не без приємності повідомила, що з нового навчального року передбачається збільшення контингенту першокласників. Отож Рудня-Новенській школі бути!
Не стало жертвою вандалізму й приміщення колишньої Михайлюцької школи. І тут, так би мовити, не пройшов «судилківський варіант», і тут районний відділ освіти, місцева влада сказали «ні» руйнації, а вирішили зробити приємне і дітям, і батькам — відродити дошкільну дитячу установу.
Знайомлячись з дитсадком, члени ради здивовано переглядалися: мовляв, подібне у селі побачиш не часто. А й справді — майже євроремонт! До послуг дошкільнят комп’ютер, музичний центр, зараз готується кімната для фізичного розвитку. Милують очі акуратно застелені ліжечка, умивальна кімната, їдальня.
— Плануємо придбати ще й піаніно, — каже завідуюча Олена Григорівна Книш.
Оце відродження! І хоча воно обійшлося у більш як сотню тисяч гривень, але для загальної користі: як-не-як півсотні маленьких мешканців Михайлючки сьогодні мають чудові умови для відпочинку й розвитку. А сільський голова В.С.Книш сприймає все з почуттям виконаного обов’язку: і дітям добре, і гостям є що показати...

Розвиток загальноосвітньої школи в сучасних умовах, перехід на рейки профільності — процес тривалий і досить непростий. Яким буде майбутнє випускника — про це варто вести мову вже у дошкільній дитячій установі. Ось чому складові цієї важливої проблеми простежуються і в якості дошкілля, і в належній організації літнього відпочинку та оздоровлення, і у ефективній профорієнтаційній роботі в середніх класах, і у створенні всіх умов для вибору майбутньої спеціальності у старшій школі.
Іншими словами, це одна «ланцюгова реакція» успіху, започаткована спільністю поглядів на дану проблему керівників районної освіти, райдержадміністрації, районної ради та органів місцевого самоврядування.