Шепетівчани вже й забули ті часи, коли до їхніх квартир цілодобово постачалась не лише холодна, а й гаряча вода. Цим місто суттєво відрізнялось від навколишніх сіл. З часом городяни змушені були адаптуватись до нових, існуючих, умов. Але ностальгія за днями, коли не потрібно було перейматись проблемами облаштування квартир газовими колонками, котлами, бойлерами тощо (відкрутив кран і користуйся на здоров’я) існує й досі.
Сьогодні більша частина населення міста (приблизно 60 відсотків) теж має можливість цілодобово користуватися холодною водою, зокрема, мешканці Старокостянтинівського шосе, вулиць Натана Рибака, Котовського і Залізничної. Це не тому, що живуть вони у якихось привілейованих районах. Тут причина технологічного характеру: водопостачання з перебоями у даних мережах може спричинити до серйозних аварійних ситуацій у місті в цілому. Виходить, що ця «розкіш» є необхідністю.
Яка ж основна причина погодинної подачі води у місті? Ще кілька років тому виною всьому був величезний борг водоканалу за спожиту електроенергію перед енергопостачаючими організаціями. На сьогодні ж заборгованості не існує. Що ж діється? Чому ми досі потерпаємо від всіляких незручностей, пов’язаних з водою?
Пролити світло на цю ситуацію вирішив директор Шепетівського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства О.Л.ДІХТЯРУК. Отож, як кажуть, інформація з перших вуст.

— Економічна ситуація нашого підприємства складна. Здавалося б, не існує старого боргу за електроенергію, збудовано п’ять свердловин — водозабір «Лісова галявина», введена в дію трансформаторна підстанція, а дати воду цілодобово не можемо. Хоча визнаю, що води у місті вдосталь.
Щоб роз’яснити суть проблеми, потрібно повернутись у недалеке минуле.
З 1 листопада 2006 року в місті почали діяти затверджені міською радою нові, економічно обґрунтовані, тарифи на воду для населення, згідно з якими водопостачання за 1 куб.м. води коштувало 1 грн. 76 коп., а водовідведення — 1 грн. 70 коп. Отже, всього — 3 грн. 46 коп. У цих тарифах була закладена рентабельність 2 відсотки. (До речі, у Хмельницькому та інших містах України ці ж тарифи мають мінімум 5 відсотків рентабельності). Але у цьому році рішенням сесії міської ради від 22 лютого 2007 року «Про обмеження у збільшенні тарифів на житлово-комунальні послуги», існуючі тарифи на воду були зменшені до 3 грн. 14 коп. (за 1 куб.м. води за водопостачання — 1 грн. 75 коп. та 1 грн. 39 коп. — за водовідведення), що спричинило збитки водоканалу в розмірі 30 тис. грн. щомісяця лише на послугах для населення.
Станом на 1 червня 2007 року водоканал має заборгованість з виплати зарплати у розмірі 350 тис. грн. із нарахуванням. Щоб хоч якось вирівняти ситуацію, потрібно, принаймні, негайно повернутися до тарифів від 1 листопада 2006 року. Але й це стане лише проміжною ланкою на шляху нормалізації роботи нашого підприємства. Тому що у старих тарифах, які розроблялися протягом травня–липня 2006 року, були закладені мінімальна, на той час, заробітна плата у розмірі 375 грн. і ціни на паливно-мастильні матеріали річної давнини. З тих пір не лише зріс заробітний мінімум, але й вартість пального й мастил збільшилась, щонайменше, на 15 відсотків. Тому лише за рахунок повернення до торішніх тарифів важко подолати економічну кризу.
Різниця у тарифах спричинила борг для Шепетівського ПВКГ, який за 2006 рік склав 900 тис. гривень. Лише з січня по травень поточного року ми зазнали збитків на 158 тис. 400 грн. Загальна ж сума заборгованості підприємству, починаючи з 2003 року, внаслідок різниці тарифів сягає 2 млн. 416 тис. 400 грн.
Окрім цього, чималі борги перед водоканалом має населення та підприємства міста. Ще з 2003 року за мешканцями тягнеться борг у розмірі 1 млн. 174 тис. 825 грн. А нещодавно працівники водоканалу виявили 9 осіб, мешканців провулку Заводського та Старокостянтинівського шосе, які незаконно підключились до мережі водопостачання і не платять за послуги користування водою. Борги перед ПВКГ мають і такі підприємства: район теплових мереж (544 тис. грн.), ВАТ «Шепетівський завод культиваторів» (360 тис. грн.). Не врегульовані до кінця договірні відносини у нас і з підприємствами залізничного вузла — стосовно прийому стоків. Ось низка проблем, від яких сьогодні потерпає водоканал.
Таким чином, для цілодобового забезпечення мешканців Шепетівки водою необхідно спочатку перейти на фінансово беззбиткову роботу підприємства водопровідно-каналізаційного господарства.
Наостанку скажу, що водоканал потребує серйозних інвестицій на заміну застарілого енергозатратного обладнання, які дали б можливість зменшити споживання електроенергії на першому етапі роботи, вивільнивши 10 робочих місць, а на другому — зменшити тарифи на водопостачання та водовідведення.
26 червня на сесії міської ради планується розглянути питання про обґрунтованість тарифів на воду. Коментуючи нинішню ситуацію, голова комісії з комунальних питань та екології, депутат міської ради Ю.М.ШАЙНОГА, зокрема, сказав:
— Як представник громади, я виступаю за зниження тарифів. Але добре розумію, що ціни постійно ростуть, тож тарифи мають бути економічно обґрунтованими — такими, які б давали змогу працювати підприємству і були прийнятними для населення.

З розмови із директором ПВКГ О.Л.Діхтяруком та з депутатом міської ради Ю.М. Шайногою мені стало зрозуміло, що технічно цілодобове постачання води у місті можливе, бо водних ресурсів достатньо для цього. Але практично це зробити важко, тому що тоді до всіх вищезгаданих збитків підприємства додасться ще й заборгованість водоканалу Шепетівському й Славутському районам електромереж. Звідки ж візьмуться зайві кошти на витрати, пов’язані з цілодобовим споживанням електроенергії?
Ніхто не знає, як вплине на долю шепетівчан рішення чергової сесії міської ради, де розглядатимуться питання існуючих тарифів. Ясно одне: яким би не було це рішення, навряд чи можна сподіватись на вдоволення територіальної громади. Тому що у разі збільшення тарифів на воду для населення схвальної реакції шепетівчан годі й чекати. Якщо ж залишиться все, як є, то ще довго не бачити нам нормальної, безперебійної подачі води. А втім, що там буде далі — покаже час.