Село Городнявка розташоване на березі колись повноводної річки Лізнявки. Воно невелике, всього 137 дворів (населення близько 350 осіб), але дуже мальовниче. Через нього пролягає траса Шепетівка–Новоград-Волинський. Коли їдеш цією трасою, по обидва боки бачиш тільки густий ліс, а ось раптом – чималий шмат поля, а біля нього, попід лісом, притулилося село.
Щодо походження назви села, то на цей рахунок існує наукова версія та безліч легенд.
Наукова версія: в описі Кременецького замку (1545 р.) сказано, що «...на роботи по ламанню гори для розширення кріпосного валу і будівництва нових городень у цьому замку князь Януш орендував селян із замків князя Заславського...».
Городня – це система дерев’яних зрубів навколо міста чи двора феодала.
Версія ж народна тісно пов’язує назву села з лісом, що оточує його щільним кільцем. Ось що розповідає легенда.
Невідомо, коли і з яких країв, але прийшов до нашого лісу юнак на ім’я Іван разом зі своєю матір’ю. На невеличкій лісовій галявині збудував він хатину і разом з матір’ю зайнялися вони господарюванням: розводили кіз та овець, а ще Іван ходив на полювання – з того і жили. Та ось вирішив Іван зробити біля хати город, щоб посіяти пшеницю та посадити інші, такі необхідні, рослини та овочі, яких не можна було знайти в лісі.
Взявся Іван розчищати ділянку біля хати від лісу, але все дарма. Тільки Іван вирубає ліс одного дня, на ранок він виростав знову, і ще вищий та міцніший, як напередодні. Зрозумів хлопець, що на те воля лісового господаря. Засмутився він і побрів, куди очі дивилися.
Раптом зустрів він дівчину небаченої вроди, а коли та привіталася з ним, назвавши його ім’я, здогадався, що перед ним одна з дочок Лісовика – Мавка ( їх у наших краях ще називають нявками). Злякався Іван, бо добре знав, що зустріч з Мавкою не віщує нічого доброго, але лісова красуня заспокоїла його: «Не лякайся мене, Іване, а спробуй виконати моє єдине бажання, тоді я умовлю батька, щоб не заважав тобі». «Що ж то за бажання таке?», – поцікавився Іван. І тоді розповіла йому Мавка, що далеко в горах, зарослих дрімучим лісом, є печера, в якій росте дивна квітка. Розквітає ця квітка лише раз на рік. «Але зірвати її не можна, бо охороняє її страшний Печерний Володар. Якщо принесеш цю квітку, – додала Мавка, – матимеш в моїй особі надійного друга і помічника».
Погодився Іван на таку умову. Пішов у гори, знайшов печеру, а в ній – чудесну квітку. Не відомо, чи хитрістю, чи силою забрав він її у Печерного Володаря, але все-таки приніс її додому і подарував Мавці. Дотримала і вона свого слова: хлопець зміг зробити собі город і засіяти та засадити його. А оскільки Мавка, виконуючи обіцянку, ще й допомагала Іванові (щороку радував город високими врожаями), то назвав він його «город нявки». (Від того й назва села — Городнявка).
А подарунок Івана, чарівну квітку, зберегла лісова красуня. І щороку, в ніч на Івана Купала, розквітає та квітка і горить-палає дивовижним вогнем, а Мавка разом із своїми сестрами водять навколо неї хороводи.
Ось така романтична історія.


журнал для женщин