Вітамінні плантації лісового фонду краю за площею не поступаються посівам сільгоспкультур і стають вагомим економічним чинником
Чи не доводилось вам чути, що наш край вже добре знаний на теренах Євросоюзу, як один з експорних лідерів?
Випереджаючи скептичні зауваження на кшталт того, що крім промислових руїн ми нічим не можемо відзначитись, стверджую: таки є дива на цьому світі. І на Шепетівщині воно має цілком природне походження. Мова йде про добре знаний дар лісів нашого Малого Полісся — чорниці.
Ще донедавна традиційні ласощі у вигляді вареників, пампушок тощо раптом перетворились у помітний економічний чинник. Маленька синювато-чорна ягода нині приваблює як вітчизняних, так і зарубіжних бізнесменів своєю комерційною «конвертованістю». А для мешканців Шепетівки і району збирання чорниць дає змогу суттєво поповнити свій сімейний бюджет, що у час хронічної незайнятості населення має неабияке значення. Отож ягідний сезон для лісової Шепетівщини є неабиякою панацеєю на тлі багатьох суспільних недуг.
— Люди мають право користуватись дарами лісу, бо це загальнонародне надбання. І багато хто має змогу пересвідчитись, що при бережливому ставленні до багатств природи, вона віддячує сторицею, — говорить головний лісничий ДП «Шепетівський лісгосп» Петро Іванович Павліщук. — Наприклад, збирання чорниць може принести зараз чималий прибуток. Отож, у ліс вирушають сім’ями, а хто й поодинці. Цінова ситуація на ринку сприяє активізації збирання вітамінної лісової продукції.
Людей у лісі стало дуже багато, каже Петро Іванович. Бувають дні, коли на гектарі чорничника в середньому можна нарахувати до півтора десятка людей. Хоча насаджень чорниць в лісах Шепетівщини чимало: вона, можна сказати, щодо цього — регіональний лідер. Загалом у нашому краї плантації цієї лісової ягоди сягають понад 10 тисяч гектарів. Це по лісовому фонду державного лісового господарства. А ще ж є територія, підпорядкована лісокомунальному підприємству. Найбільш поширена чорниця у Климентовицькому та Мальованському лісництвах, частково — у Романівському та Кам’янківському лісництвах (ближче до Крижової Буди та сусіднього Славутського району). Отож у чорничному бізнесі має змогу взяти участь населення практично всіх лісових сіл та Шепетівки.
Однак, думається, головним фігурантом у справі виникнення нашого чорничного економічного дива є фірма ТОВ СП «БОС БЕРРІЄС ЛТД». Це шведсько-українське підприємство є своєрідним монополістом у нашому регіоні щодо заготівлі вітамінних дарів лісу. За даними лісівників воно регулярно бере відповідні картки на використання недеревних рослинних ресурсів. Зокрема, цього року воно запланувало зібрати 2500 тонн чорниць. Відтак у державну казну проплачено 68 тис. грн. і на основі цього товариству «БОС БЕРРІЄС ЛТД» було виписано лісовий квиток.
Досить сказати, що мережа заготівлі чорниць широко налагоджена й добре організована. Є збірні пункти сировини, на яких працюють підприємці. З різних куточків краю лісові ягоди надходять у виробничі цехи підприємства, у Шепетівку, де вони переробляються, калібруються, заморожуються, фасуються, а далі у вантажівках їх шлях пролягає до замовників — у Європу.

І ягода може бути рушійною силою економіки
До речі, Шепетівку, завдяки діяльності ТОВ СП «БОС БЕРРІЄС ЛТД», можна вважати одним з провідних центрів європейського чорничного бізнесу. Сюди звозять ягідні дари з Житомирщини, Волині, Рівненщини, Карпатського регіону, ну і, звісно ж, північних лісистих районів Хмельниччини — Шепетівщини, Ізяславщини, Славутчини та Полонщини. Власне, це все — географія діяльності шведсько-українського підприємства, яке виникло кілька років тому. Хоча у нього була й передісторія.
— Особисто я у сфері чорничного бізнесу з 1995 року. Звісно, спершу заготівля чорниць велась у значно менших розмірах, доводилось працювати з різними підприємствами, — розповідає про витоки справи директор ТОВ СП «БОС БЕРРІЄС ЛТД» Михайло Володимирович Ларков. — Однак згодом шведські колеги виявили ініціативу, щоб створити спеціалізоване підприємство саме у нас. У цю справу вони вклали до 1,5 млн. євро інвестицій. Була споруджена необхідна база, встановлене технологічне обладнання. Зокрема, закуплено лінію з очищення сировини. Відтак на підприємстві чорниці калібрують, очищають, фасують по 25 кг у мішки.
До речі, як повідомив Михайло Володимирович, цього року чорниці, які реалізовує його підприємство, сертифіковано як біоягоди — тобто продукт, вирощений у екологічно чистій зоні. Щоб не було ні найменшого сумніву щодо радіоактивності (а до цього дуже доскіпливі споживачі у країнах Євросоюзу), ведеться чітка й регулярна перевірка ягід дозиметричним обладнанням. Однак це видається зайвим, оскільки місця збору чорниці та райони, звідки вона привозиться, давно перевірені й апробовані, як кажуть, часом.
На що ж іде наш лісовий продукт? В основному на фармацевтичні потреби. Як каже Михайло Володимирович Ларков, до 60 відсотків чорниці направляється в Італію. Тут з неї роблять медпрепарати для поліпшення зору, рекламують чорницю і як засіб для поліпшення потенції, тому вона стає особливо популярною в італійців. А 40 відсотків її надходить у країни Європи на дитяче харчування, йогурти, біодобавки, барвники тощо.
За даними керівника ТОВ СП «БОС БЕРРІЄС ЛТД» Україна експортує 20–25 тисяч тонн чорниці — до 700 тонн щодоби. Торік шепетівське підприємство за обсягами поставок вітамінних ягід посіло друге місце в країні. Зокрема, товариство щодня в середньому заготовляє до 15 тонн чорниць. І у цьому процесі, за підрахунками, бере безпосередню участь до 1,5 тисячі збирачів, в основному з незайнятого населення краю.
З огляду на посталу значимість (як соціальну, так і економічну) чорничного бізнесу, цікавлюсь його перспективою.
— Все залежить від цінової політики, - каже Михайло Володимирович. — Цього сезону вартість ягоди на максимумі — 16–17 грн. за кілограм. Було дешевше. Оскільки сировина дорожчає, то є побоювання, що євроринок може вдатись до зменшення її закупівлі. Багато фірм-виробників переходять на дешевші концентрати-замінники або більш дешеву вітамінну сировину, наприклад полуниці. Найбільше замовлень надходить від фармацевтичної галузі. До речі, останнім часом у чорницях виявили антиоксиданти, які є незамінними при лікуванні онкологічних захворювань.
До того ж, шепетівські чорниці зібрані вручну, а тому в них найбільш збережені цінні речовини, які містяться в неушкодженій оболонці ягоди.
І, звісно ж, все залежить від сезону. Цього року його тривалість коротка — кілька тижнів, та й ягода в основному середня і дрібна. Торік сезон збирання був удвічі довшим, і ягоди були рясні й великі. З усього видно, дається взнаки вплив погодніх умов. Через них, за прогнозами, український експорт чорниці сягне лише 30 відсотків від торішніх обсягів.
Втім, для мешканців краю можливість заробити за відро ягід, як мінімум, 100 гривень у наш час є неабиякою спокусою. Кажуть, є сім’ї, яким вдається щодня збирати до 100 кілограмів чорниць. При оплаті 150 грн. за відро набігає чимала сума. І тут такі фактори, як каторжна праця в умовах спеки й підвищеної вологості, хмари комарів та гадюки під ногами, відіграють другорядну роль. Одним словом, прибуток — рушійна сила бізнесу. Правда, людський фактор у лісі має й зворотний бік.
— Коли є можливість заробити чималі гроші, то, звісно, наші люди, зацікавлені у збільшенні їх кількості, взялись за спрощення справи. Найперше, застосовують гребінки для зчісування чорниць. Але при тому з кущів обдирається листя, — каже головний лісничий ДП «Шепетівське лісове господарство» Петро Іванович Павліщук. — Та найбільша небезпека від поведінки людей в лісі, бо працювати їм доводиться весь день. А тому в обід розпалюють багаття, звісно, кидають будь-де недопалки і різне сміття, а можуть і автомобілем, попри заборону, в ліс заїхати. Отож значно зросла небезпека лісових пожеж, їх кількість після початку сезону збирання ягід вражає. Тому постійно чергуємо, слідкуємо за ситуацією, проводимо роз’яснювальну роботу серед населення. Але, попри те, доводиться констатувати дуже низьку культуру поведінки в лісі. Це видно по купах сміття, залишеного людьми. Раніше такого не спостерігалось.
І коли чорничники після сезону збирання відроджуються, то навантаження від людської присутності не спадає. Адже за тим відразу настає пора заготівлі журавлини, грибів, лісової малини, ожини. Всі ці дари лісу теж закуповуються, і тому викликають зрозуміле зацікавлення серед населення й підприємців. Відтак не слід забувати, що ліс, мов живий організм, вимагає до себе делікатного й шанобливого ставлення. Тоді його відроджуючі сили й ресурси будуть невичерпними, і маленька чорниця зможе бути міцною опорою економіки краю.
В.НИТКА.