У райдержадміністрації відбулось засідання ради сільськогосподарських товаровиробників Шепетівщини, у якій взяли участь керівники й представники найкрупніших агро-структур краю. Обговорюване ними питання стосувалось чи не найбільш злободенного для селянського сьогодення — реалізаційної ціни на збіжжя, яке йде в оплату за оренду земельних та майнових паїв. Власне, ця проблема порушена самим життям, нинішніми земельними відносинами, зрештою ринком.
А нещодавно цьому заходу районного рівня передувала нарада сільськогосподарських товаровиробників Хмельниччини. Про її результати присутніх поінформував голова ради районних аграріїв, заступник голови правління корпорації «Сварог–2006» М.І.Куций. Як він повідомив, в області на своєму зібранні сільгоспвиробники визначились з показником ціни на збіжжя і рекомендували в рахунок оплати людям видавати пшеницю з розрахунку 1200 грн. за 1 тонну, овес — 1 тис. грн. за таку ж міру ваги. У рахунок же зарплати визначено ціну зерна дещо нижчу: пшениці — від 1 тис. до 1,1 тис. грн. за тонну збіжжя, вівса — 900 грн.
Звісно, рекомендація не догма, а кожен регіон має свої особливості й досягнення у виробництві. Тому хлібороби Шепетівщини підійшли до вирішення даного питання комплексно, враховуючи як економічні, так і соціальні умови краю. А відтак й зібрались, щоб, за словами заступника голови райдержадміністрації й керівника районного управління агропромислового розвитку В.І.Стецюка, виробити єдину концепцію розрахунку за оренду землі в районі, враховуючи при тому думку тих, хто виробляє хліб.
Свої зауваження щодо важливої теми дня висловив директор СТОВ «Добробут» І.Д.Печонка. Він повідомив, що хролинчани оперативно розрахувались за паї хлібом за ринковими цінами. А директор ленковецького СТОВ «Поділля» І.І.Вичавка зауважив, що нині треба брати до уваги і високий прибутковий податок на дохід з оренди паїв. Нині він сягає 15 відсотків і це значно зменшує розмір оплати за пай, що не враховує інтереси власників землі.
А різний підхід до оплати за оренду землі порорджує різні спекулятивні настрої, які тільки сприяють «чорному ринку» зерна зараз. Це нині — не новина.
До речі, на базарі ціна збіжжя зернових значно вища за його вартість на біржі чи то визначеної у якомусь господарстві. Тут мірка одна — відро. Зерно вівса у такій ємності коштує «з рук» 10 грн., пшениці — 11–12 грн. Відтак й ціна за тонну, відповідно, 1,7–2 тис. та 1,4–1,5 тис. грн. І часто зерном торгують особи від землі дуже далекі. Враховуючи це директор СТОВ «Полісся» П.В.Меленчук визначив свою позицію: сільгосппідприємства повинні прагнути переходити до розрахунку грішми. Адже товар на ринку має купуватись, а не вестись обмін непевними манівцями. І земля, незалежно від форм власності, вимагає ринкового підходу, оскільки має свою ціну.
А вона на Шепетівщині, на що звертали увагу товаровиробники аграрної галузі краю, неоднорідна. Через це у багатьох селах оплата за паї інколи суттєво відрізняється. Адже при цьому береться до уваги саме кадастрова вартість землі. А найдорожча вона, виявляється, у ленковецької громади. Тут селяни за 1,7 га паю отримують у грошовому еквіваленті 400 грн. У Городищі ж з біднішими грунтами за 3 га — 385 гривень. Устянівські орендодавці за надані у користування виробникам 4 га мають прибутку 740 грн., дещо менше ло-тівчани і т.ін.
Тому, як висловився заступник голови райдержадміністрації В.І.Стецюк, перехід на «живі» гроші у розрахунках за землю усуне багато проблем, породжених процесом реформаційних змін. І єдина політика щодо їх вирішення повинна визначити ринкову перспективу краю. А вона повинна мати й соціальну характеристику.
Про позитивні тенденції в цьому напрямку засвідчив порядок розрахунків за паї у корпорації «Сварог–2006». Як повідомив заступник голови правління цієї агровиробничої структури М.І.Куций, нещодавно відбулась нарада керівників господарств, які входять у корпорацію (а це — більшість орендованих угідь району) щодо форми розрахунку з власниками паїв. Спільно вироблена ними позиція наступна: розраховуватись за земельні й майнові паї насампред грішми.
Звісно, коли власник паю виявить бажання отримати зерно, то він його отримає. До того ж, за вигідними цінами, які встановлені корпорацією, враховуючи соціальні потреби людей. Тобто ціна на пшеницю та овес встановлена не більше 1 тис. грн. за тонну, тритікалле — 850 грн. Розрахунки проведено у найкоротший термін. До того ж, кожному власнику паю припадає за талоном на 5 тонн жому. Його він отримає від корпорації безкоштовно, а корм буде доставлено у населений пункт, щоб була змога забрати його на місці.
Зрозуміло, що такий підхід до справи не міг не відбитись на рішенні членів ради сільськогосподарських товаровиробників району. Вони визначились рекомендувати аграріям краю при розрахунку з орендодавцями паїв дотримуватись такої ціни на збіжжя: пшениці — 1100-1300 грн. за тонну, вівса — 1000-1200 грн. за тонну. Також учасники заходу були одностайні й у наступному: не треба відходити від реалій життя. А вони нині значною мірою мають соціальне тло, і господарський підхід до землі починається з поваги до людини та належної оплати праці рук селянина.