Часто чуєш: «Який народ — така і влада». Тож виходить, що наш народ недолугий? Подивишся на безлад в країні, і гірко стає. Їдуть в Америку, до Д.Буша, чи в Англію, до М.Тетчер, за порадою. Запрошують на підмогу по-літтехнологів за шалені гроші.
А я думаю, якби їх, оті кошти, віддати нашому українському дядькові, то кращого політтехнолога і не знайти. Він би дав поради, як перемогти на виборах. За ці два місяці збудував чи добудував лікарню, школу, проклав би дорогу, провів у село газ, відкрив будинок для знедолених сиріт. А ще організував би суботники, та й прибрав би сміття, яке завалило наші міста і села.
І не потрібно нам їхати до Америки. Адже саме у нас, в українців, зародилось козацьке самоуправління, виборні органи влади, козацька рада. Натомість у Європі процвітала абсолютна монархія (згадаймо Францію, де король Людовік XIV любив казати, що «держава — це я»).
У той же час в Україні уже писались конституції (П.Орлика), де обмежувалась влада гетьмана, де були три гілки влади, де дбали про хворих, немічних, вдів і сиріт. Голову кошового атамана обсипали грязюкою, щоб пам’ятав, хто йому дав владу.
Безперечно, вчитися треба у всіх, але думати по-своєму. До речі, та й політика, яку, колись проводила М.Тетчер, нам не зовсім підходить. Вона різко скоротила соціальні витрати, заборонила дітям у школі безкоштовно видавати молоко (за що її прозвали тіткою, що вкрала у дітей молоко). «Залізна леді» не пішла ні на які поступки страйкуючим шахтарям, закрила нерентабельні шахти. Це пізніше життя англійців покращилось, а тоді зросло безробіття, інфляція. Отож їм довелося затягнути паски. Та й у 1999 році, коли М.Тетчер втратила вплив у суспільстві, вона гідно добровільно пішла у відставку.
У нас же щороку політики б’ються за владу. А всілякі зарубіжні політтехнологи порадили з таким розмахом проводити агітацію, що ні одна інша країна та її народ не витримали б таких величезних затрат. Замість того, щоб збільшити заробітну платню, нам пропонують суцільні шоу, концерти.
Преса наводить суму, яку зароблять лише українські співаки, — 5 млн. доларів. Це, вважайте, мільярди гривень викинули, спалили, згноїли. Ми, народ, і отямитись не встигли, як мільйони опинились в руках невеликої купки людей. А загалом, хіба ми збагнули, коли у нас, простих смертних, забрали створені спільною працею заводи і фабрики, ліса і озера, заощаджені вклади. Лише подумати: Україна займає друге місце у Центральній і Східній Європі за кількістю мільярдерів (14).
Спробуйте зараз всіх нас зробити рів-ними перед законом. Можна подумати, якщо народні депутати відмінять пільги (а це потрібно зробити усім високопоставленим чиновникам), то вони будуть лікуватись у наших лікарнях, брати туди свої простирадла, купувати ліки сумнівної якості, не будуть віддавати своїх дітей у дорогі престижні школи, закордонні вузи, а потім влаштовувати на роботу в дипломатичні служби. Нам часто показують по телебаченню, як живе «золота молодь» — діти наших правителів, як розважається, у розкоші купаються. Хіба можна порівняти з нашими дітьми?
Погоджуюсь, що закон про вибори потрібно міняти, щоб не купували прохідні місця за мільйони, відділити бізнес від влади. Може бути лише один закон — закон розуму, честі, високої моральності, закон служіння народу. Так буде. Зараз народ вибирає свою долю. Я думаю, він вибере її правильно, бо хоче гідно жити.
Як у П.Тичини:
«Я єсть народ, якого правди сила
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила,
А сила знову розцвіла».