Для шепетівчан професійне свято харчовиків має особливе значення. І не лише тому, що значна їх кількість заробляє свій хліб насущний на підприємствах харчової промисловості. Радше тим, що його відзначають наші цукровики. Адже саме цукроварня князя Сангушка понад півтора століття тому спонукала невеличке поселення Шепетівку перетворитись в економічний центр регіону. Отож відтоді цукровики можуть вважати себе й патріархами промислової галузі краю й його покровителями.
Власне, воно так і є. Саме ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» у новочассі послугував центром відродження економічної сфери Шепетівщини, залучивши до цього процесу як аграрний, так і соціально-культурні сектори її життя.
Нині, маючи власну сировинну базу, цукрокомбінат впевнено дивиться у майбутнє. Його колектив постійно працює над вдосконаленням виробництва, а виробничу марку шепетівських цукровиків добре знають провідні фірми харчового ринку України. Про їх сьогодення та виробничі здобутки ми ведемо розмову з головою правління ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» М.М.Агарковим:
- Миколо Миколайовичу, з огляду на історію й сучасність вашого підприємства, яка його роль і значення для економіки краю? - Звичайно, з огляду на те, що зроблено, про справи нашого відкритого акціонерного товариства говорити не соромно. Саме завдяки його діяльності нині на теренах краю, та й взагалі в області існує величезна аграрна корпорація «Сварог-2006», з потужним сучасним виробничим і технічним потенціалом. Вона нині є незалежним юридичним суб’єктом господарювання.
Якщо ж говорити про саме підприємство, то ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» є одним з кращих в Україні, для якого не існує проблеми сировинної бази чи підготовки обладнання до роботи. На ньому працюють знаючі й грамотні спеціалісти, зокрема, здібна молодь й досвідчені ветерани виробництва. Це завод, який постійно оновлюється, вдосконалює свою технічну базу. Йому є чим гордитись і є що показати. Наше підприємство має безліч партнерів як вітчизняних, так і за кордоном, тісно співпрацюємо з колегами Європи, зокрема наші партнери чехи, німці, поляки, фірми Сполучених Штатів Америки, Голландії тощо.
- До речі, цукрокомбінат є одним з вирішальних чинників наповнення місцевого бюджету? - Скажімо так, якщо взяти хоча б згідно бізнес-плану нашого підприємства, то фонд його заробітної в цьому році складає більше 4,5 млн. гривень. Відповідно неважко вирахувати й той обсяг відрахувань, які сягають 1 млн.300 тис. грн. Головне, на мою думку, те, що у нашого підприємства немає ніяких заборгованостей, і кошти на бюджетні рахунки надходять пос-тійно і регулярно. Зарплати у наших працівників непогані, вони вищі середнього рівня по Хмельницькій області. Це у свою чергу дозволяє зміцнювати кадровий потенціал підприємства.
- Якщо брати статистику виробництва, яка вона у цьому році? Якщо не помиляюсь, ми вже кілька років поспіль говоримо про перевиконання цукрокомбінатом своїх виробничих планів. - Переді мною якраз відомість з поставки цукрового буряка на підприємство. Як бачите, сьогодні, 15 жовтня, я собі помітив - 2003-й рік. Що це значить? А те, що ми на цю дату вже переробили річний об’єм 2003-го року, коли ми було прийняли 125 тисяч тонн цукрового буряка. Сьогодні вже на бурякопункті зафіксовано сировини 127, 252 тонни солодкого кореня. Я на-діюсь, що виставимо рекордну цифру 2007 року - не менше 300 тисяч тонн переробленої сировини.
Копання цукристих саме в розпалі. В цьому році господарства збирають їх врожай згідно затвердженого графіка, тому все йде згідно плану, без поспіху й втрат, в оптимальному режимі переробки. Особливість цього року в тому, що зменшилась кількість господарств-партнерів, зате окреслився круг великотоварних виробників, тобто основна співпраця з тими, хто сіє великі площі цукрового буряка. Хоча співпрацюємо й з приватним сектором, адже вирощування цукристих на присадибних ділянках дає доповнення й у сімейний бюджет наших краян й мешканців сусідніх районів. Це теж треба враховувати.
- Який нині регіон діяльності ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат». - Його можна визначити по, так би мовити, географії завозу цукрового буряка на наше піприємство. Основними його постачальниками є агровиробники Шепетівського, Полонського, Славутського, Ізяславського районів Хмельниччини, а також ряду сусідніх районів Рівненської та Житомирської областей. А великотоварний об’єм цукрового буряка ми отримуємо від двох найпотужніших регіональних структур: рівненської компанії «Інсеко» та шепетівської корпорації «Сварог-2006».
- Шепетівські цукровики належать до числа тих, хто зумів витримати ринкові випробування й не втратити виробництво. Це закономірність чи фартова доля? - Я б сказав, це наслідок наполегливої роботи й постійного пошуку шляхів ефективного розвитку. Після торішнього різкого падіння цін на цукор із строю на Хмельниччині випало два цукрових заводи. Ми ж свою продукцію за безцінь немали права реалізовувати, бо це було б злочином найперше перед нашим колективом, який доклав стільки зусиль до її виробництва. Відтак вирішили з цим почекати. Ми прагматично дивимось на ринкові речі, бо йде мова про виживання. Ми розуміємо, тільки той, хто виживе сьогодні, буде працювати далі. Той, хто не зможе пережити цей момент, загине назавжди. Вже в цьому році в Україні я можу порахувати десять цукрових заводів, які припинили своє існування. Виживе сильніший і кращий. А перспектива у цукровиробництві буде доти, доки люди їдять цукор. Оскільки для життєдіяльності людського організму цукор потрібний, то й потреба в ньому буде завжди. Однак час вимагає, щоб на його ринок виходили підприємства з кращими технологіями, кращим колективом, забепечені сировиною. Іншого шляху не дано, і він не раз уже пройдений не тільки нашими, а й закордонними підприємствами. Тобто ми повторюємо чийсь шлях, та головне в тому - уникнути неприпустимих помилок. Дякуючи підтримці давнього й надійного фінансового партнера - АБ «Брокбізнесбанк», ми маємо сьогодні можливість нині бути присутнім на ринку і розвиватись.
Таким чином, починаючи з 2007-го ми уже п’ятирічку поступально розвиваємось, щороку вкладаючи у реконструкцію підприємства до 1,5 млн. євро. І так буде далі, бо наука, технології не стоять на місці й умови сьогодення теж диктують своє. Виробництво має бути менш витратне і більш ефективне, тоді буде й перспектива.
- Часто на флагштоці біля адмінприміщення цукрокомбінату ми бачимо прапори різних держав. З якої причини? - Це ми так вшановуємо наших гостей - партнерів, які з візитом прибувають на наше підприємство. І таких контактів у нас багато. Як я вже сказав, до нас приїжджають фахівці провідних фірм із США, Чехії, Польщі, навіть Аргентини були, насамперед для обміну консультаціями, встановлення нового обладнання тощо.
- Тобто ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» перетворюється у помітний чинник світового ринку і насамперед завдяки модернізації виробництва. А до цього сезону підприємство підійшло теж з якоюсь новинкою? - Робимо все, щоб спростити управління виробництвом, зменшити енерговитрати й так званий людський фактор у виробництві, автоматизувати технологічний процес, йти до зменшення витрат.
А в цьому році запустили нову жомову лінію іта-лійського виробництва. Це дає можливість економити водні ресурси, покращити якість переробки сировини, відкриває нові можливості у цьому напрямку. Також впровадили нову схему фільтрації та ін. Загалом на підприємстві згідно плану заходів, ми постійно вносимо якісь нові впровадження, реалізуємо нові ідеї, зміни. Можна нарахувати до ста пунктів де ми практикуємо нововведення.
- Все-таки шепетівський цукор для України, чи він очікуваний і на зарубіжжі? - Поки що ринок реалізації нашого цукру обмежується Україною. Й для того є чимало факторів, зокрема міждержавних, законодавчих тощо. Ро-зумієте, зарубіжні ринки цукру розвиваються самостійно й нам в тому плані треба бути прагматичними: шепетівського цукру потребує насамперед, український ринок. Й це не тому, що ми в чомусь поступаємось конкурентам за кордоном. Якість, напевне, нашого продукту й навіть краща, але справа в тому, що всі сусідні країни нині цукром забезпечені вдосталь, а хто ні, той нині рухається, як-от Казахстан, Азербайджан, шляхом створення власних цукрових потужностей, не надто покладаючись на імпортну продукцію.
- А як з асортиментом продукції, чи буде працювати рафінадний? - Весь асортимент диктується ринковим попитом. У нас було чимало цікавих пропозицій, на жаль, нині, так би мовити, вони не на часі.
Також основними споживачами рафінованої продукції є завод шампанських вин, фармацевтичні підприємства. Наразі попиту від них такого немає, тому відповідно й рафінадне виробнитво були змушені призупинити. Хоча, при наявності замовлень, ми готові в будь-який момент рафінадне виробництво запустити в дію.
- Який відсоток шепетівського цукру в загальноукраїнському ринку? - Йшла мова про те, що в цьому році в Україні буде випущено до 1,4 млн тонн цукру. Наше ж підприємство планує при виході цукру 12,5 відсотка виробити 37,5 тонн цукру-піску. Тобто неважко тут вирахувати, що на продукцію шепетівських цукровиків припадає загальноукраїнських десь два відсотки. Проте, якщо врахувати, що 50 відсотків врожаю цукрових буряків нині вже зібрано й сировини не так вже й багато, а вироблено 354 тис. тонн цукру, то очевидно будемо мати чітку тенденцію до збільшення нашої частки. Слід врахувати, що з виробничого обрію продовжують зникати цукрові заводи, коли за радянської доби їх на Ураїні було 192, то торік працювало 108, а в цьому році їх буде ще менше.
- Як відомо, історія цукровиробництва в Шепетівці нараховує 160 років, й біля його витоків стоять люди. Скільки нині нараховує колектив підприємства? - Нині наш колектив складає понад 700 працюючих, добросовісних, знаючих фахівців, професіоналів своєї справи, за плечима яких дійсно досвід й добра традиція минулих поколінь. У нас є передовики виробництва, відзначені на урядовому й міністерському рівнях. Всіх ми будемо вшановувати на урочистому зібранні з нагоди Дня працівників харчової промисловості.
Й, користуючись нагодою, хочу привітати свій колектив, ветеранів виробництва з професійним святом. Зичу всім здоров’я, благополуччя, родинної злагоди, здійснення задумів і починань.
- Дякую за розмову. Вів інтерв’ю Володимир Нитка.
Коментарі (0)
