«Чим менше ми їмо, тим довше живемо»

Слова, винесені у заголовок, не варто сприймати надто серйозно. Адже людині просто необхідні поживні речовини і вітаміни, які є у продуктах харчування, для нормальної життєдіяльності. А що вже говорити про малечу, старих, хворих людей. Для цих, та й для інших категорій, без молока, сиру, яєць, масла, овочів і фруктів, м’яса у щоденному раціоні просто не обійтися.
Тож ми намагалися дізнатися у респондентів, як вони ставляться до підвищення цін на продукти харчування.

Любов Ягода, 19 років, фармацевт.
- Як можна ставитися до підвищення цін? Звичайно, як до чогось не зовсім хорошого, а простіше - погано. Все подорожчало і мене це дуже хвилює. Адже зарплати у 525 гривень ледь вистачає на оплату квартири (180 гривень на місяць) і необхідних продуктів. Коли треба щось купити із одягу чи взуття - прошу у батьків. Особливо мене вражає, що і ліки дорожчають. Для людей це просто жахливо, адже економити на дорогих препаратах - значить економити на своєму здоров’ї. На жаль, багато людей так і роблять.

Галина Остапчук, 34 роки, працівник оптової бази.
- Щодня, спілкуючись з людьми, які приходять до нас за продуктами, чую немало нарікань з приводу підняття цін. Це я відчуваю і на власній родині. З підвищенням цін підвищилась і плата за дитячий садочок. Тепер доводиться економити на продуктах. А загалом, я помітила, що до нас на базу приходять уже менше покупців і купують вони продуктів набагато менше.

Наталія Пилипчук, 38 років, продавець продовольчих товарів на ринку.
- Дуже не подобається, що підняли ціни на продукти. Олія з 5 гривень за літр стала коштувати майже вдвічі дорожче - 9 гривень. Подорожчало все, майонез також вдвічі. Олія - це такий продукт, який використовують мало не щодня. Звернула увагу, що люди не запасаються, тобто не купують про запас продукти. І взагалі, це колись, якщо піднімалася ціна на 10-15 копійок, покупці висловлювали невдоволення. Зараз просто мовчки розраховуються. Як кажуть, ніхто нічому уже не дивується. Тому що телебачення день у день сповіщає, що ціни збільшуватимуться. Моя сестра живе у Херсоні, має у господарстві гектар землі, який засівають соняшником. Ось цей гектар землі годує їхню сім’ю цілий рік. А у цьому році родичі зібрали з гектара посівів лише шість мішків соняшника. Не можу стверджувати, що саме цьогорічна засуха спровокувала такий потужний стрибок цін на олію. Але думаю, що ціна на неї зростатиме і далі.

Олена Франчук, 46 років, бухгалтер.
- Не подобається мені таке стрімке зростання цін. Якби хоч зарплата зростала пропорціонально - тоді вже півбіди. Ми працюємо з чоловіком і постійно на чомусь економимо. Якщо раніше я купувала продукти на декілька днів, то зараз купую на один день. Це просто жах. Про майбутнє думати не хочеться, вижити б сьогодні.

Володимир Якимчук, 30 років, приватний підприємець.
- Зростання цін на продукти катастрофічно «б’є» по кишені. Якщо раніше дружина на 100 гривень приносила з базару пакет продуктів, то зараз за таку суму можна придбати 2 кг м’яса і ще якийсь дріб’язок. Ми з дружиною стали економити. Та проблема ще й тому, що мій бізнес не дає сталого прибутку. Нині люди в основному купують їжу, а взуття, одяг тільки при терміновій необхідності. Торгів у мене зовсім немає. Тому ситуацію, на мій погляд, необхідно врегульовувати держнагляду за ціноутворенням. Чи зможе літня людина без допомоги дітей прогодуватися за мізерну пенсію у 440 гривень? Навіщо так знущатися над людьми?

Лілія Бурдильова, 30 років, приватний підприємець.
- Не дивлячись на підняття цін, люди все одно купують необхідне - муку, цукор, олію. Добре, що хоч цукор не дорожчає. Все одно будуть купувати товари і продукти першої необхідності, адже від повітря і чиїхось обіцянок ситим не будеш. Я також купую все, як і раніше. Неможливо спрогнозувати, що буде далі. Але знаю одне - кращого годі й чекати.

Ірина Мотлюк, 37 років, листоноша.
- Немає слів для висловлення мого обурення. Зросли ціни, а зарплата залишилася та ж. А підняття песій у 4-5 гривень взагалі вважаю смішним. Доводиться економити. Тому менше купуємо дітям вітамінів, м’яса. Старші люди ледве не плачуть, адже життя нині стало надто дорогим.

Наталія Сасюк, 48 років, касир.
- Грошей не вистачає на нормальне життя. Доводиться економити. Нікого не хвилює, як живе народ на ці мізерні пенсії і зарплати. Жахливо, коли держава породжує злидні і нічого не робить для економічної стабільності.