Російсько-українська двомовність в Україні, як переконуємося, історично не така вже й давня. Усе це ніби всім зрозуміло, та, незважаючи на це, знову й знову чуємо: раз вже в Україні так «исторически сложилось!», раз така велика кількість люду говорить по-російськи, то чому б не санкціонувати у країні дві державні мови?
Саме цього добиваються окремі нардепи у Верховній Раді, масовано пропагуючи антиукраїнську ідею, прагнуть доскочити до президентської посади.
То чого ж, постає питання, прагнуть ті, що домагаються у нас двох державних мов?
Розчленування України чи перетворення її у дубль - у ще одну, крім існуючої, російську державу, яка, звичайно, неодмінно розчиниться у тій, яка є більшою. Це є ворожий, смертельно небезпечний намір, і як це важливо, щоб українці, доля яких склалася так, що вони, часто насамохіть зросійщені, все ж зрозуміли всю підступність, всю цинічність того антидержавного мовного спектаклю, що розігрується в Україні з метою виборення для російської мови статусу офіційної або державної. Фактично це дорівнює виборюванню того, щоб Україна втратила свою державність та щоб українська мова зовсім щезла з українських етнічних теренів.
Гляньте-бо, шановні: бажаного для нетямущого малороса статусу російська мова ще не має, але як вже нині ведеться, українській мові в багатьох місцях нашої держави, де україноненависники просто стіною ідуть на неї, аби вона не розправила свої крила. Яке фарисейство, яка облуда!
Ось чому, з яких боків ми не підходили б до знанних у світі вимог мовного законодавства, в тому числі нашого, принцип «країну збирає до купи» одна офіційна (державна) мова є до України і цілком правильним і єдино прийнятним.
Закінчуючи свою думку, хочу зацитувати слова одного невідомого мені народного поета, який досить влучно викриває безкультур’я, аморальність тих - чи то росіян, чи зросійщених малоросів, які вважають, що без володіння українською мовою можна в Україні обійтись:
... Може в мене поняття і спрощені,
Та тримаюсь такої основи:
Жить не може людина в Італії, в Німеччині, в Польщі, у Греції
І не знати державної мови.
І думки пропливають, як тіні,
В далину в гумотіння Дніпрове:
Жити можна лише в Україні
І не знати вкраїнської мови...