— Василю Федоровичу, які шкірно-венеричні захворювання найпоширеніші у наш час?
— Чи не кожен п’ятий наш пацієнт сьогодні має таке захворювання шкіри як псоріаз. Причини виникнення цієї недуги різні. Це може бути спадковість, нейрогени (щоденні стреси). Є теорія, що збудником хвороби є вірус. Поширені сьогодні також і екземи, дерматити. Що стосується венеричних захворювань, то найчастіше у пацієнтів трапляються гонорея, хламідіоз, мікоплазмос, рідше — гардинельоз, сифіліс, СНІД.
— Чи є серед них невиліковні хвороби? Яким шляхом вони передаються?
— Окрім СНІДу, усі шкірно-венеричні захворювання лікуються, але потрібне терпіння як лікаря, так і пацієнта.
Серед заразних шкірних хвороб грибкові — дерматофітії, кератомітози, кандидози і глибокі лікози. Найпоширеніші у наших пацієнтів дерматофітії. Зокрема, захворювання цієї групи — мікроспорія гладкої шкіри і волосяної частини голови (у народі їх називають лишаями). Ця недуга широко поширена і серед дітей. Передається вона контактно-побутовим шляхом, а носіями є хворі люди і тварини (кішки, собаки).
Побутовим шляхом передаються короста, гонорея, сифіліс. Статевим — гонорея, трихомоніаз, хламідіоз, сифіліс, ВІЛ–СНІД.
— Яка ситуація з шкірно-венеричними захворюваннями у районі?
— За 9 місяців 2007 року було зафіксовано заразних венерологічних захворювань: сифілісу — 34 випадки (у 2006 р. — 56), гонореї — 26 (у 2006 р. — 36), трихомоніазу — 137 (у 2006 — 112), хламідіозу — 24 (у 2006 р. — 19), мікоплазмозу — 31 (у 2006 р. — 8).
Зростання кількості деяких венеричних захворювань серед місцевого населення пов’язаний з покращенням лабораторної діагностики, що дало можливість виявити дані хвороби у більшої кількості пацієнтів. А зменшення показника захворюваності на сифіліс чи гонорею свідчить лише про те, що багато хворих займаються самолікуванням, а частина — не підозрює про наявність у своєму організмі прогресування хвороби.
Що стосується шкірних захворювань, то до вересня 2007 року у 17 пацієнтів було виявлено коросту (стільки ж пацієнтів було і минулого року), а у 12 — дерматомікози (у 2006 р. — 17).
Стурбовані дермавенерологи і захворюваністю на хламідіоз (у народі цю недугу називають «молочницею»). Це одна з найпоширеніших інфекцій, що передаються статевим шляхом. Як правило, зараження відбувається при статевих контактах з новим партнером, який вже інфікований хламідіями. В окремих випадках інфікування відбувається побутовим шляхом при користуванні спільними предметами особистої гігієни — губками, рушниками тощо.
— Які шкірно-венеричні захворювання можуть передаватися при народженні дитині від матері?
— Якщо вагітна не пройшла відповідного медикаментозного лікування, то при пологах дитині може передатися гонорея, мікоплазмоз, хламідіоз, сифіліс, ВІЛ-інфекція. У 2006 році у Хмельницькій області було зафіксовано 4 випадки сифілісу серед новонароджених. Під час вагітності хламідіозна інфекція може спричинити зрив плоду або передчасну смерть. Хламідії, що потрапили до новонародженого під час пологів, можуть викликати у дитини ураження очей та легень. Однак вчасний прийом антибіотиків може вилікувати вагітну жінку, не нашкодивши плоду.
— Як проявляються шкірно-венеричні недуги? Чи можна їх виявити на ранніх стадіях?
— Не всі шкірно-венеричні хвороби дають про себе знати одразу. Інколи пацієнт роками живе з хворобою, нічого не підозрюючи, тоді як процес ураження внутрішніх органів (наприклад, при сифілісі, ВІЛ–СНІДі) триває.
Інкубаційний період при венеричних захворюваннях може тривати від 3 тижнів до кількох років. Інколи сифіліс у пацієнтів випадково виявляють уже на третій стадії, при здачі аналізу крові. Про шкірні захворювання свідчать зміни кольору шкіри, висипи, свербіж, біль.
На базі шкірно-венеричного відділення Шепетівської ЦРЛ працює лабораторія, яка проводить весь комплекс лабораторної діагностики шкірних захворювань та тих, що передаються статевим шляхом.
— Чи лікує дермато-венеричні захворювання народна медицина? І чи існує профілактика даних захворювань?
— Народними методами можна лікувати лише деякі шкірні захворювання, але обережно, щоб не нашкодити. Лікування дермато-венеричних хвороб має здійснюватись під суворим контролем лікаря, а народні методи можуть використовуватись лише як допоміжні. Що стосується венеричних хвороб, то ці методи не ефективні. Інколи навіть при медикаментозному лікуванні інфекція зберігається, незважаючи на зникнення симптомів. У такому випадку необхідно повторити курс лікування.
Є поняття «суспільна профілактика». У сприятливому середовищі ризик зараження інфекцією, що передається статевим шляхом, набагато менший, ніж там, де процвітає алкоголізм і наркоманія, має місце безробіття. Покращення умов життя, добробуту населення, економічного розвитку країни є суспільною профілактикою різних захворювань.
А індивідуальна профілактика передбачає дотримання правил особистої гігієни та уникнення випадкових статевих зв’язків, мінімум партнерів тощо.
— Що Ви порадите людям, які здогадуються про наявність дерматичного чи венеричного захворювання, але не бажають це афішувати через звернення до лікаря?
— По-перше, у жодному разі не займатись самолікуванням, без рекомендацій лікаря не купувати ліки в аптеці. Це може не лише не допомогти, замаскувати симптоми, а нашкодити, перевести недугу в стадію хронічної, що значно ускладнить потім лікування. По-друге, у Шепетівському районі, окрім державних установ, працюють приватні кабінети, лікарі мають ліцензії Міністерства охорони здоров’я, є дві лабораторії з діагностики захворювань, що передаються статевим шляхом. Людина має можливість відвідати дані заклади без документів, що засвідчують її особу, вказують домашню адресу тощо.
Пацієнту гарантується анонімність. Головне, щоб у нього було бажання вчасно звернутись до лікаря, а не бігти до цілителів, знахарів або фармацевтів і лише потім починати справжній лікувальний процес. До того ж, слід потурбуватись про оточуючих. Замовчування або приховування дермато-венеричної хвороби може поставити під загрозу і їхнє здоров’я.

Якщо запобігти венеричним захворюванням можна, дотримуючись певних правил гігієни, поведінки, сповідуючи красу і гармонію шлюбних стосунків, то уникнути шкірних інфекцій, на жаль, практично неможливо. Навіть у такій розвинутій країні, як США, проблем з різними видами дерматитів не менше, ніж у нас. Але ставлення до свого здоров’я у американців і українців полярно різні, а питань звертатись до лікаря чи продовжувати терпіти незручності й дискомфорт у іноземців взагалі не виникає.
Можливо, колись і слов’янська свідомість налаштується на самозбереження, турботу про безпеку оточуючих, зруйнувавши, таким чином, усі наші комплекси, пов’язані із звичайним візитом до будь-кого з лікарів.