Те, що економіка нашого району головним чином тримається на сільському господарстві, роль і місце хлібороба в житті краю робить особливо значимим. Маючи землю-годувальницю і працьовитих людей на ній за основне багатство, Шепетівщина не мала втратити свого шансу на відродження. Відтак загал нашої районної громади неабияк радували перші зрушення на краще, які почались саме в аграрній сфері. А далі й пов’язаний з ним підйом соціально-економічного розвитку в цілому.
Уже кілька років поспіль наші агровиробники зміцнювали свої позиції в обласному рейтингу, впевнено закріпивши за краєм імідж вже не занепадаючого, а успішного, перспективного й інвестиційно привабливого.
А цього року логічним підсумком хліборобських зусиль стало місце лідера, яке посіла Шепетівщина на аграрному олімпі Хмельниччини.
Зрозуміло, що така визначна подія не могла бути непоміченою, вона стала приводом розмови й передсвяткового інтерв’ю із заступником голови райдержадміністрації, керівником управління агропромислового розвитку Шепетівщини В.І.СТЕЦЮКОМ.

— Володимире Іполітовичу, сільгоспвиробники району отримали загальнообласне визнання, показавши себе кращими господарями на землі. Знаємо, що їм це далося нелегко. Та все ж, яким був для селян краю хліборобський рік 2007-го?
— Словами все не розкажеш. Це треба прожити, віддати частину себе, свого життя, тоді прийде справжнє розуміння того, як дається хліб, яка нині доля сільгоспвиробника на землі.
А зараз — передсвятковий підсумок. Отож оперуємо більше цифрами. Вони не можуть не радувати. По зернових цього року досягли урожайності в середньому 34,1 центнера з гектара. А по озимій пшениці та ярому ячменю ще більшої — відповідно, 36,9 та 37,9 центнера з гектара. Віджнивувавши на площі 13023 гектари, район отримав вал збіжжя 44448 тонн.
Однак всі пам’ятають складні погодні умови в липні, коли кілька днів підряд не вщухали буревії. Це спричинило, попри всі застережні заходи, обсипання насіння озимого ріпаку. Із 3152 гектарів на 1308 гектарах його врожай практично пропав. Збитки загалом склали 16 млн. гривень. Негативно відбилась негода й на інших культурах.
Зараз триває збір врожаю кукурудзи, зерно вже обмолочено на 1300 гектарах, її урожайність — 80 центнерів з гектара. Врожайний і цукровий буряк: по району в середньому з гектара в господарствах збирають по 440 центнерів, вже з 2500 гектарів накопано 76120 тонн.
Та й у тваринництві району не без приємних новин. Маю на увазі збільшення поголів’я ВРХ корпорацією «Сварог» та відкриття у Великій Медведівці, на базі ТОВ «Подільський господар» новітнього молочно-товарного комплексу закритого типу. Нині він єдиний не лише на Хмельниччині, а й в Україні.
Неабияким досягненням є зміцнення агроформуваннями району своїх економічних позицій. Наприклад, у цьому році обсяг їх інвестицій у технічне переоснащення склав загалом 36,2 млн. гривень. Сільгоспмашини, агрознаряддя купували корпорація «Сварог», СТОВ «Поділля», «Добробут», «Врожай-Агро-1», СФГ «Здобуток». Звісно, левова частина в тому (а це понад 30 млн. гривень, вкладених в техніку) припадає на корпорацію «Сварог». Технічний парк її господарств поповнився понад 60 механізмами.
Додає оптимізму нашим виробникам і стабільна дотаційна підтримка, яку нині веде уряд. Всього отримано 5805 тис. гривень бюджетних коштів, це — за вирощений молодняк у тваринництві, компенсація за придбані міндобрива, за посіви, як підтримка господарств, що знаходяться у складних кліматичних умовах полісь-кої зони тощо.
Отже рік, з огляду на різні чинники, видався складним, як завжди, своєрідним, неповторним і став ще однією сторінкою в житті району. Були втрати, клопоти, проблеми, здобутки, а головне — зміцніла впевненість у тому, що відроджуючі процеси на землі незворотні, як і надія на покращення селянами свого добробуту, а районом — свого економічного потенціалу.
— Володимире Іполітовичу, коли ми говоримо про такий визначний здобуток аграріїв Шепетівщини — перше місце в обласному рейтингу, то, напевно, передумовою цьому був успіх з багатьох виробничих позицій?
— Дійсно, перше місце району — загальне. І воно є підсумком досягнутих показників з різних видів господарювання. На даний час на Хмельниччині нашим сільгоспвиробникам ніхто не складає конкуренції ні за кількістю інвестицій в аграрну газуль, ні за кількістю придбаних засобів механізації. Цього року в нашому краї найкраща в області врожайність зернових, кукурудзи, цукрових буряків. Почесне друге місце за Шепетівщиною з валового виробництва продукції.
Погодьтесь, непересічним фактом є те, що кращих виробничих успіхів досяг район, який щодо багатьох агрокліматичних чинників навіть поступається південній зоні Хмельниччини. У тому велике значення має, хто і як працює.
— Тобто у трудової слави краю є свої імена?
— Управління агропромислового розвитку Хмельниччини назвало ті підприємства, виробничі підрозділи та працівників сільськогосподарської галузі краю, які досягли найвищих показників.
Так, у ТОВ «Лотівка–Еліт», яке очолює І.І.Кляп, а головним агрономом Ф.П.Антонюк, досягли найвищої врожайності зернових — в середньому 43,7 центнера з гектара. А у ТОВ «Левада–2003» (директор О.С.Павлюк) під керівництвом провідного буряковода Ю.В.Гаврилюка отримано по 672 центнери з гектара цукрових буряків. У ТОВ «Устянівське» найурожайніша кукурудза на зерно — понад 80 центнерів з гектара. Можна тільки порадіти за успіх ТОВ «Овочевий дім» (директор М.П.Мугель), де бригада під керівництвом С.І.Мартинюка зібрала по 600 центнерів з гектара цибулі, моркви, картоплі, а буряка — по 700 центнерів з гектара.
З фермерських господарств району найвищі здобутки має СФТ «Левада», яке очолює К.М.Воронюк. Врожайність ріпаку тут сягнула 31 центнера з гектара, зернових — 30,5 центнера з гектара.
У своїй роботі в районі не має собі рівних тракторна бригада ТОВ «Серединецьке». Механізатори цього підприємства досягли максимальної у цьому році врожайності сільгоспкультур: озимої пшениці — 51,1 центнера з гектар, озимого ячменю — 49,7, озимого жита — 35,8, ярої пшениці — 47,7, ярого ячменю — 43,4 центнера з гектара тощо. Кращим головним інженером по праву вважається С.С.Іщук, а кращим трактористом — С.І.Літнарович, який працює у ТОВ «Левада–2003», виробіток його трактора «Катерпілер F-35» склав 6040 умовних гектарів.
Найвищі досягнення — у комбайнера В.С.Никитюка із ТОВ «Устянівське», який на комбайні «Клаас–Лексіон» зібрав 1300 гектарів зернобобових культур та кукурудзи на зерно і намолотив 65 тисяч центнерів збіжжя.
На збиранні цукрових буряків районну передову посів В.М.Миколайчук із ТОВ «Случ–2003». Він на «Холмері» зібрав 33,1 тисячі тонн солодкого кореня з площі 580 гектарів. Краща ж майстерня з ремонту техніки — у бригадира СТОВ «Поділля» П.Г.Гайдайчука.
Незаперечним є факт, що передові рубежі у тваринництві займає ТОВ «Подільський господар–2004», яке очолює А.С.Паляниця. Висококваліфікованими спеціалістами зарекомендували себе головний зоотехнік Р.О.Ковальчук, головний ветлікар О.М.Максимчук. Краща ферма цього господарства — у Лотівці, де завідувачем В.П.Васильченко. Тут надої на корову склали 3 тис. кіло-грамів. Серед тваринників, які склали трудову славу краю цього року, варто назвати завідувача свинофермою в Лотівці О.П.Кошетаря, завідувача фермою з відгодівлі ВРХ у Вовківцях Г.І.Федик, доярок «Подільського господаря» О.М.Чернегу, М.А.Козлову, доглядача ВРХ у Вовківцях В.В.Федика, свинарку СТОВ «Добробут» В.В.Федорчук. А також таких спеціалістів, як Л.А.Паляницю з ТОВ «Поділля», ветлікаря Г.П.Демчик з «Подільського господаря», оператора штучного осіменіння К.В.Голубчик з хролинського «Добробуту» та багатьох інших. І частка кожного склала саме ті здобутки, з якими наші сільгоспвиробники підійшли до свого професійного свята.
— Сільськогосподарський виробник нині працює в умовах, далеких від ідеальних. Напевно, якби багато проблем, які вже не один рік стоять селянам на заваді, вдалось вирішити, то вони могли б досягти значно більшого...
— І найбільшою наболілою проблемою є низький рівень оплати за здану продукцію. Це і щодо молока, і щодо м’яса, і щодо хліба. І потерпають від того як крупні сільгосппідприємства, так і населення.
Знову ж таки, у зв’язку з перенасиченням ринку цукру, зменшилась закупівельна ціна на сировину цукрових буряків. Від цього зазнали збитків усі, хто виростив урожай цукристих.
Надзвичайно високі ціни на паливно-мастильні матеріали шкодять рентабельності виробництва. До цього можна додати й необгрунтовано велику кількість посередницьких структур між виробником та споживачем, а ще (це пов’язано з розвитком великотоварного виробництва) — проблему зайнятості населення на селі й водночас гостру нестачу кваліфікованих кадрів.
Нагальними питаннями дня для приватного сектора є відсутність обслуговуючих, заготівельних структур, забезпечення генофондом тваринництва та інше.
Скажу, що це загальні тенденції по країні, вирішення яких в основному залежить від суспільно-економічної політики держави.
— Чи будемо ми з врожаєм наступного року? Чи зможе Шепетівщина нарощувати успіх далі?
— Принаймні аграрії нашого району для цього зробили все. Стовідсотково закладено основу майбутнього врожаю. Озимі зернові посіяні на 7202 гектарах, плантації озимого ріпаку сягнули 2601 гектара. Понад план (більше 120 відсотків) придбано мінеральних добрив, значні площі посівів, які в чудовому стані, вже оброблені гербіцидами, інсектицидами та проти гризунів. На зяб було виорано 21800 гектарів, у тому числі глибоку оранку проведено на 5 тисячах гектарів.
Наступного року, під час весняних посівних агрозаходів, заплановано довести ярий клин зернових до майже 14 тисячі центнерів. Виробники зроблять ставку на вирощування рентабельних, ринковоліквідних сільгоспкультур. Суттєво, майже втричі, збільшаться посіви кукурудзи на зерно — до 3800 гектарів, сої — до 2500 гектарів, цукрових буряків — до 4700 гектарів. Це загалом забезпечить поступальний і прибутковий розвиток господарств краю.
— Якою сьогодні Вам бачиться перспектива аграрної Шепетівщини?
— Потенціал розвитку сільського господарства краю надзвичайно великий. Сьогодні, насамперед завдяки старанням корпорації «Сварог», триває процес його відродження. Майбутнє твориться вже нині. А найближча перспектива — у планах, які вже почали реалізовуватись.
Скажу лише, що великі зміни чекає тваринництво району. Буде тривати відновлення молочнотоварних комплексів, на яких буде можливим виробництво молока, що відповідає стандартам Євросоюзу. Відбудова чекає й комплекси з вирощування ВРХ м’ясного профілю, технології яких забезпечать прирости 850–1000 грамів на добу. Також буде створено племінний репродуктор з вирощування ВРХ чорно-рябої породи, який забезпечить генофондом як великі, так і дрібні тваринницькі господарства.
Перша ластівка з цього ряду, як я вже говорив, — спеціалізований комплекс з вільним утриманням худоби у Великій Медведівці. Нині ТОВ «Подільський господар» веде відновлювальні роботи у Вишневому. По суті це буде цілком нове виробництво. Далі настане черга комплексів у Мокіївцях, Лотівці, а у майбутньому — в Коськові та Поляні.
Як ви знаєте, на базі Травлинського млина уже створено комбікормовий завод, і він успішно працює. З часом його буде вдосконалено для виробництва концкормів покращеної якості. Він забезпечить продукцією всі категорії господарств.
Рослинництво завтрашнього дня — це застосування малозатратних передових технологій, поліпшення якісних та кількісних показників насінництва господарств за участю науково-дослідних інститутів та лабораторій, вирощування високорентабельних культур, конкурентно-здатних на світовому ринку. Багато з того сьогодні вже реалізовано корпорацією «Сварог», на долю якої нині припадає близько 80 відсотків виробництва валової продукції району.
Триватиме процес створення потужностей і вдосконалення існуючої бази з переробки сільгосппродукції.
Щодо господарств, то сподіваюсь, що вирішиться проблема кадрового забезпечення. Насамперед, завдяки співпраці товаровиробників і таких освітніх закладів, як Городнявський НВК, Мокіївська ЗОШ І-ІІІ ступенів, Грицівське ВПУ-38, й відбору здібної молоді у селах з наступним навчанням у вузах та працевлаштуванням у господарствах району.
Вже зараз маємо збільшення врожайності сільгоспкультур за рахунок домінування ефективних технологій. Цей процес триватиме й надалі. Як і розширення посівних площ за рахунок земель, які нині ще не використовуються. У зв’язку з цим хочу сказати, що Шепетівщина — чи не єдиний в області район, у якому відсоток блугуючих земель зведено до мінімуму. Сподіваюсь дочекатись того часу, коли цей термін взагалі зникне з лексикона хліборобів.
А якщо зросте віддача від землі, то й зросте орендна плата за землю, як і її цінність, що неминуче позитивно відіб’ється на добробуті краян, на соціально-економічному розвитку нашого села.
— Дякую за розмову.