Будь-яка поїздка працівника за завданням керівництва за межі населеного пункту, в якому він працює, вважають відрядженням. Про це чітко зазначено в Інструкції про відрядження.
Коли працівник за наказом керівництва ви-їжджає у відрядження у вихідний, то після повернення йому надають інший день відпочинку (абзац 11 Загальних положень Інструкції про відрядження). Оплачувати цей день не потрібно.
Якщо працівнику з якихось причин довелося працювати у відрядженні у вихідний, то відпо-відно до ст. 72 КЗпП таку роботу дозволено компенсувати за згодою сторін:
— або наданням іншого дня відпочинку;
— або у грошовій формі у подвійному розмірі за ст. 107 КЗпП.
Згадана норма також поширюється на роботу у святкові та неробочі дні, перелічені у ст. 73 КЗпП, якщо працівник відряджений для роботи саме в ці дні. Але в абзаці 10 Загальних положень Інструкції про відрядження зазначено, що за дні відпочинку, не використані за час відрядження, інших днів відпочинку не надають.
Отже у випадку роботи співробітника у вихідні під час відрядження виплата за ці дні проводиться у подвійному розмірі середнього заробітку. Також варто, щоб співробітник надав документ, який би підтверджував, що він дійсно працював у вихідний під час відрядження. Типової форми немає, але достатньо будь-якого документа, що засвідчуватиме такий факт. Це може бути:
— довідка з підприємства, на яке направили у відрядження працівника;
— перепустка, де буде зазначено, що він працював у вихідний;
— акт виконаних робіт із датою виконання у вихідний;
— накладна про отримання матеріалів у вихідний день та інше.
А тепер щодо повернення з відрядження у вихідний день. Замість нього працівник може отримати інший день відпочинку, якщо саме цього дня співробітник повинен був повернутися з відрядження. Керівник може надати працівнику інший день відпочинку, але він не зобов’язаний цього робити. Тобто керівництво проаналізує різні фактори (тривалість відрядження, час прибуття поїзда тощо) та прийме рішення, надавати вихідний чи ні.