Про нашу пам’ять

Я не про новини, я - про історію, про відносно недавню історію. Познайомився з матеріалом "Юність, обпалена війною" і так засвербіла рука щось доповнити.
По-перше, одна з дівчаток партизанського руху зовсім не ТРУХАНОВА, а ТРУХАН. Принаймі, вона була такою, коли вчилась зі мною в школі №3. Це вже данина русіфікації нашого життя, яка присутня в таких містечках як Шепетівка до сих пір. Між іншим, чому після ШЕПЕТІВКА в дужках присутня ШЕПЕТОВКА, чи є такі російськ мовні люди,що не розуміють, що таке ШЕПЕТІВКА. На картах відомого ГУГЛА ваше місто так і зазначене: SHEPETIVKA. (Під час окупації в Шепетівці виходила газета НОВА ШЕПЕТІВЩИНА, а нижче - те ж німецькою. Думаю, що московський диктат вже закінчився). Теперь про підпілля в нашому місті за німців. Текст шаблонно радянський, прилизаний органами. В шепетівському таборі радянських військовополонених був перекладач ПОЛЯКОВ МИХАИЛ -"Мишенций"- так звали його в сім"ї лікаря Яворського, з дочкою якого Анелькою він був посватаний. Яворський і Поляков в Шепетівці були оганізаторами і виконавцями звільнення з табору потрібних людей, яких направляли в партизанський загін. Про це в замітці ні слова. Звичайно про це в радянські часи не могло бутий мови. Ще б пак - як це радянський офіцер працював перекладачем при німцях. Обидва були схоплені гестапо, замучені та безпардонно забуті. Тільки закрававлені речі потім були передані Дружині Яворського та Анелі.
Вже не ті страшні часи радянського режиму і про тих, кого викинули з нашої пам’яті, час сказати.
От коротенько й все. З повагою, В.Ковальчук