На запитання, винесене у заголовок, ми попросили відповісти випадкових респондентів. І кожен висловив свою думку.

Анатолій, військовий пенсіонер:
— Армію завжди вважали школою життя. Так вважаю і я. Той, хто не служив, не може вважати себе справжнім чоловіком. Ми з старшим братом закінчили службу майорами. Наші сини навчаються у військових училищах, незабаром закінчать їх. Але жоден не сказав, що помилився у виборі.
Щодо переходу армії на контрактну основу, то особисто я — «за».

Людмила, військовозобов’язана:
— Я пишаюсь тим, що ношу військову форму, виконую і свою певну роль у забезпеченні безпеки України. У непростих умовах сьогодення ми залишаємось вірними присязі.

Галина Павлівна, мати солдата строкової служби з м.Полонного:
— Обізнана з тим, що намічається перехід армії на контрактну служби. Розумію, що головною метою є формування такої армії, яка відповідатиме усім необхідним вимогам: високій бойовій підготовці, відповідному рівню оснащеності, а головне — надійній захищеності. Я — мати, і хочу бути спокійною за долю сина, який мріє про контрактну службу.

Олег, студент медучилища:
— Вважаю, що армія має бути контрактною, вільнонайманою. Але сам не хочу йти у контрактники — страшнувато. А що як доведеться виконувати міжнародну миротворчу місію? Я, видно, не готовий до цього.

Анатолій, механік-водій:
— Моя думка така, що ми не так швидко перейдемо на військову службу за контрактом. Для цього потрібні, насамперед, мільярди гривень, яких, зрозуміло, не вистачає. В принципі я не проти такої служби. Це забезпеченість стабільною роботою й, відповідно, зарплатою, набуття певної спеціальності.

Володимир, майбутній воїн:
— Мені навесні йти на строкову службу. Піду з радістю. Рік промайне швидко, а там або оберу військове училище, або стану контрактником. Хочу побачити світ. А поки що, не гаючи часу, навчаюся на курсах водіїв. У житті згодиться.

Яніна Георгіївна, 1919 р.н., колишній медпрацівник:
— Маю трьох внуків, чотирьох правнуків. Перші чесно відслужили строкову службу, мають відзнаки від командування частин. Служили тоді по два роки. Старший правнук служитиме рік. Після цього мріє про контрактну службу, як і сусідські хлопці. Наша сім’я не проти. Був би лише мир та спокій у світі.

Сергій Іванович, учасник бойових дій:
— А вам запитання можна? Хотів би знати, як би відреагували ви, якби ваш внук, як от мій, заявив, що його ніскільки не цікавить ні строкова служба, ані контрактна? Каже, що краще обрати військовий навчальний заклад — це престижніше. А загалом країна ще не готова до переходу на контрактну службу.
Я відповіла, що кожен має право на власну думку і діє на свій розсуд. Бути чи не бути — обирати тому, хто стоїть на життєвому перехресті.