Він потрапив у рейтинг Британської консалтингової компанії «Синектікс», що сформувала список зі 100 сучасних геніїв. І відтепер у світі, окрім братів Кличків та Андрія Шевченка, Україна буде асоціюватись ще й з ім’ям неординарного художника. До речі, до схожих рейтингів Іван Степанович потрапляв і раніше. Торік отримав диплом Міжнародної академії сучасного мистецтва в Римі, увійшов до «Золотої гільдії».
— Іван Марчук — дуже оригінальний художник, — зазначає директор Інституту літератури ім. Т.Шевченка Микола Жулинський. — Він має власний погляд на мистецтво, свою неповторну тех-ніку. Жаль, що до цього рейтингу не потрапили письменники Ліна Костенко й Іван Драч, композитори Євген Станкович і Мирослав Скорик. Це також видатні українці.
Найбільше сучасних геніїв, за даними рейтингу, живе в США — 43 особи. Експерти-укладачі переліку брали за основу роль у зміні системи поглядів людей, суспільне визнання, силу інтелекту, досягнення та культурну значимість кожного з кандидатів. До рейтингу, до речі, потрапили троє росіян: математик Григорій Перельман, шахіст Гаррі Каспаров та винахідник автомата Калашникова Михайло Калашников. У списку геніїв — 15 жінок, серед яких Джоан Роулінг — «мати» Гаррі Поттера і акторка Меріл Стріп. Багато тут людей, причетних до поп-культури: музиканти Пол Маккартні і Девід Боуї, режисер Квентін Тарантіно, письменник Стівен Кінг. Геніями визнані також Нельсон Мандела, Далай-Лама і навіть Осама бен Ладен.
Іван Марчук народився в селі Москалівка Лановецького району на Тернопільщині. Закінчив художнє училище і художній інститут у Львові. У 60-ті роки переїхав до Києва. До 1988 року Спілка художників України Івана Марчука офіційно не визнавала. Кожен його твір, кожне полотно випромінювало те, що тоді не могло схвалюватися, бо він був і залишається дуже самобутнім художником, який своєю творчістю руйнував рамки соцреалізму і був зовсім інший — ні на кого не схожий, і на той час вже мав понад 15 експозицій у різних містах Радянського Союзу.
У 1989 році Іван Степанович був вимушений залишити країну і емігрувати до Австралії. Дванадцять років невизнаний своєю державою художник І.Марчук жив у еміграції — у Торонто (Канада) і Нью-Йорку (США). І там не розгубився, не втратив себе, чим підтвердив, що є справжні цінності. На Батьківщину він повернувся в 2001-му.
Сьогодні народний художник, лауреат Шевченківської премії, а відтепер і визнаний геній мешкає в Києві, творить у своїй майстерні-голуб’ятні на останньому поверсі столичної багатоповерхівки. Сотні його картин — портрети, пейзажі, абстракція — ніби зіткані з ниток. Фарби на полотно Марчук наносить тонкими цівками. Це створює ніби мереживо, що світиться та мерехтить кольорами. Художник заснував абсолютно новий стиль у мистецтві — «пльонтанізм» (від українського «пльонтати» — плести), але його секрет поки що не відкрив нікому.
Він намалював і створив майже тисячу картин та скульптур. Сьогодні його роботи коштують тисячі доларів. Їх купують знавці та просто багаті. Іван Марчук — художник, який задовольняє як дуже досвідчених критиків, так і простих людей. Він має щасливу особливість подобатися всім.
І все одно це визнання стало для нього несподіванкою. «Я працюю не заради рейтингів, — зізнався Іван Степанович. — Мета ж не в цьому. Усе життя я тяжко працював. Навіть коли мене не визнавали і просто багато років не сприймали, не випускали, не нагороджували, не виставляли. І внаслідок радянського пекла я був змушений поїхати до Америки та Канади. Бо я одержимий, затятий працею».
Перший достойний Івана Марчука альбом-каталог вийшов в Україні через три роки після його повернення, у 2004-му. На презентації художник зізнався: «У мене ніколи не було дня народження, й від сьогодні починається відлік цього часу. На мене дивиться стільки очей та камер, що я згадую перебування в Америці: там так вшановували хіба тільки президента. До цього дня я йшов сорок років творчої діяльності. Дуже важко говорити, коли тримаєш таку книжку і не знаєш, кому вона належить: вам, мені чи світові. Я дуже вдячний людям, які працювали над нею».
Два роки тому на Андріївському узвозі І.Марчук та Президент Віктор Ющенко урочисто закладали капсулу на місці, де мав би з’явитися музей Івана Марчука. Для всіх бажаючих милуватися його роботами. А вперше ідею створення цього музею озвучили понад чотири роки тому на персональній виставці художника в Національному художньому музеї.
Але будівництво так і не розпочалося. Тож, виходить, і сьогодні немає пророків у рідній вітчизні? Залишається сподіватися на визнання англійців. Може, хоча б воно допоможе зрушити справу з мертвої точки.