Хліб — усьому голова

Звісно, що так. У хлібові — сила, здоров’я, достаток і добробут як окремого громадянина, так і країни загалом. Хто з нас хоч раз не радів запахові свіжоспеченого хліба? Беручи до рук пухку, ще теплу хлібину з рум’яною хрусткою скоринкою, так і хочеться відламати (саме відламати, а не відрізати) запашний шматок і одразу скуштувати. Тому що так смакує краще.
Дякувати Богу, нині на прилавку будь-якого звичайного магазину можна знайти, щонайменше, кілька сортів хліба. А про його асортимент в супермаркетах годі й казати! Тут тобі і пшеничний, і житній, з висівками й без них, нарізний і ненарізний... І чим багатший різновид хліба, тим більше маємо його постачальників. У Шепетівку хліб завозиться не лише з усіх куточків нашої області, але й з-за її меж.
Чи контролюється якість такого хлібного потоку? Якщо так, то яким чином? Це стало темою нашої розмови з головним державним санітарним лікарем Шепетівського району Володимиром Васильовичем МАЗАЄВИМ.

— Володимире Васильовичу, скільки сьогодні у Шепетівці офіційних постачальників хліба?
— У райсанепідстанції всього зареєстровано 6 хлібовиробників. На території Шепетівки функціонують два хлібозаводи — ПП ВКФ «Колос» (директор Н.В.Грищук), СП «Хлібний дар» (директор Г.З.Ценик) та хлібопекарня «Украгропродукт». Ще три хлібопекарні зареєстровані у районі: в смт.Грицеві — приватного підприємця Т.С.Ленчука та Грицівського ВПУ № 38, у с.Хролині — СТОВ «Добробут» (директор І.Д.Печонка).
Як відомо, в Шепетівку також завозиться хліб зі Славути, Старокостянтинова, Ізяслава, Красилова, Хмельницького та інших міст. Їхні підприємства у нас не реєструються, але вони мають якісні посвідчення, видані відомчими лабораторіями постачальника.
— Як часто здійснюється контроль якості хліба, який завозиться, і продукції місцевих виробників?
— Державний санітарний нагляд якості хліба, як й іншої продукції, здійснюється вибірково, тому що дослідження якості мають проводити і відомчі лабораторії. У нас є плани, які ми складаємо на рік, враховуючи можливості нашої лабораторї, а тоді вибірково беремо хліб з торгової мережі для бактеріологічного та фізико-хімічного контролю. Такі перевірки ми здійснюємо приблизно раз на два місяці. Продукція місцевих виробників контролюється частіше.
Якщо у пробах привізної продукції є відхилення від санітарних норм, тоді підприємства-постачальники беруться на особливий контроль, а їхня продукція перевіряється частіше.
— Хотілося б знати, хліб яких підприємств перевірявся у лабораторії санепідстанції у 2007 році? І скільки всього протягом року було здійснено таких перевірок?
— Протягом 2007 року на бактеріологічний контроль було взято 14 проб хлібобулочних виробів з ПП ВКФ «Колос», СП «Хлібний дар», пекарні «Украгропродукт», грицівської приватної хлібопекарні, а також робились проби ізяславського і красилівського хліба. Бактеріологічний контроль дає можливість виявити в продукті картопляну паличку, бактерії групи кишкової палички, патогенну умовну флору. Відхилень від норм у хлібі вищезгаданих підприємств під час дослідження виявлено не було.
Також ми проводили фізико-хімічний контроль якості хліба, критеріями якого є смакові якості, кислотність, вологість і пористість. Було взято 75 проб. У двох випадках у хлібі із суміші житньо-пшеничного борошна пекарні «Украгропродукт» були виявлені відхилення. Показники вологи при нормі 41,53 відсотки становили 36,4, а в іншій хлібині — 36,5 відсотки. При повторному аналізі хліба, який є обов’язковим у таких випадках, волога уже відповідала нормі.
— Чи безпечно купувати хліб у торгових точках з відкритим прилавком, на ринку з автомобілів?
— На ринку, згідно з санітарними нормами, торгівля хлібом заборонена. Торгові точки з реалізації хліба мають опалюватися. У зимовий період температура у приміщенні, де продається хліб має бути не нижчою, ніж +6 градусів. Ще одним правилом роздрібної торгівлі є те, що неупакований хліб продавець має відпускати у спеціальних рукавичках або, за їх відсутності, у целофановому пакеті.
Згідно з технічними умовами дозволяється продаж неупакованого хліба, але зберігається він менше: з житнього борошна — 36 годин, білий хліб з борошна вищих сортів пшениці — 20 годин. Цей же хліб, але упакований, зберігається 72 години, тому що не втрачає так швидко вологи і, відповідно, не черствіє.
— Про що свідчить глевкість хліба, і чи не завдає це шкоди здоров’ю людини?
— Якщо хліб глевкий, то це свідчить про порушення технології його виробництва, але не про картопляну хворобу хліба. Картопляна паличка, що знаходиться в ґрунті, потрапивши із зерна в борошно, робить хліб не глевким, а неприємним на запах. Такий хліб людина не зможе споживати, тому що він буде тхнути зіпсованими овочами.
— А якою має бути вага хліба?
— Раніше були визначені норми ваги. Хлібина мала важити від 900 грамів до 1 кілограма. Сьогодні такого правила не існує, як і контролю за вагою хліба. Приватним особам надано право самим встановлювати вагу своїх хлібобулочних виробів. Сьогодні можна побачити в продажу хлібину вагою 800, навіть 600 грамів.
— Тоді хотілося б дізнатися, що має робити покупець, який придбав неякісний чи несвіжий хліб? Чи має він право повернути хлібину до магазину?
— Ні. Такого права у споживачів немає. Хліб не повертається, тому що це грубе порушення санітарних норм. Ніхто не відповідає за те, як і в яких умовах хліб транспортується споживачам.
Єдине, що можна порадити покупцю, — звернутись в інспекцію щодо захисту прав споживачів, бо санепідстанція втручається лише тоді, коли придбана продукція становить загрозу здоров’ю людини. А споживання черствого чи навіть глевкого хліба зашкодити не може.
— Володимире Васильовичу, дякую Вам за розмову.