«Зі своїм коханим я зустрічаюся вже три роки, але досі не зважилась прийняти від нього пропозицію одружитися. Боюся, що одруження зруйнує моє щастя, яке маю зараз. Всі мої подруги і знайомі розлучені. Комусь вдалося ще раз вийти заміж, але більшість виховують дітей самі. Де гарантія, що такого не трапиться зі мною? Хотіла б знати, що штовхає людей, які колись палко кохали один одного, до розлучень?».


Якщо запитати в різних людей, для чого їм потрібна сім’я, відповіді будуть різними: для продовження роду, щоб створити умови для виховання дітей, для відпочинку, для відновлення фізичних і духовних сил...
Маючи однакові об’єктивні умови для створення сім’ї, подружні пари не однаково будують сімейне життя, по-різному виховують дітей.
Справді, чим відрізняються щасливі сім’ї від нещасливих? Насамперед, взаєморозумінням, взаємоповагою у родині. Чи гарантує шлюб, основою якого є кохання, міцність сім’ї? Мабуть, ні. Адже серед новостворених сімей майже кожна друга — кризова. Здається, ще вчора молодята присягали одне одному: «З тобою — на край світу, тільки смерть розлучить нас», а сьогодні однією сім’єю стає менше, а нещасною дитиною, яка зростатиме без батька, — більше.
Де джерела сімейної злагоди? Звідки приходить нещастя? Згадаймо слова Л.М.Толстого про те, що всі щасливі сім’ї схожі одна на одну, а кожна нещаслива нещасна по-своєму.
Що об’єднує щасливі сім’ї? Для з’ясування цього питання психологи провели своєрідне соціологічне дослідження, за допомогою якого вдалося з’ясувати, які особистісні риси чоловіка і дружини сприяли зміцненню сім’ї. Як показали результати опитування, на п’єдесталі з’явилися, насамперед, такі якості, як терпимість, поступливість, чуйність, уміння прийти на допомогу, винахідливість. Цікавим є те, що на останньому місці в шкалі значущих рис характеру виявилися такі, які, на перший погляд, здаються суто сімейними — економність, господарчі навички, зовнішня привабливість.
Чого не вистачає кризовим сім’ям, навіть тим, які ще не обтяжені батьківськими обов’язками, щоб зберегти сімейне вогнище? Насамперед, терпіння, уміння поважати звички, інтереси один одного, поступливості, доброти, культури поведінки і спілкування, норми яких у сучасних сім’ях грубо порушуються.
Риси характеру, потрібні людині для щасливого подружнього життя, формуються ще до одруження, у дитячі та юнацькі роки, коли інтенсивно розвивається самосвідомість особистості, засвоюються ролі жінки та чоловіка. У новостворену сім’ю привносяться психологічні установки, пов’язані з виконанням статевих ролей, так би мовити, у «готовому» вигляді, по-різному впливаючи на зміцнення чи ослаблення родинного фундаменту.
Чому розмову з дітьми про готовність до шлюбу батьки розпочинають з моменту, коли молоді люди вже прийняли рішення? Сімейне щастя молодих починається набагато раніше — з батьківської родини. Саме там формується поняття про те, що має переважати у новоствореній сім’ї — співдружність, стабільність якої дедалі більше визначається людським фактором, рівень моральної, психологічної культури чоловіка і жінки.
Тривалий час існувала хибна думка про те, що в житті не спрацьовують книжкові істини, а існують природні інстинкти батьків, їхня інтуїція. Час до-вів необхідність посиленої уваги до розуміння людського фактору.
На культуру сімейних стосунків суттєво впливає соціум, який насичений інформацією. У ній складно відшукати важливі пріоритети, але досить часто ми інтуїтивно зупиняємось на позитивній інформації. Хороший фільм або книжка, чудова романтична історія надихає нас на прояви ніжності.
Так, вплив нашої власної родини посідає найголовніше місце у прищепленні культури міжстатевих взаємин, у формуванні сімейних цінностей. Але, на жаль, зустрічаються випадки, коли наша власна родина не дає нам ресурсів для створення свого власного затишку. Чи означає це, що якщо у вашій батьківській родині були постійні чвари та недовіра, то вони також будуть мати місце і у вашій власній? Можливо. Існує навіть думка про те, що людина створює свою родину за зразком батьківської, повторюючи всі помилки або намагаючись відтворити її досягнення. Але у нас є прекрасна можливість багато в чому визначити перспективи особистого щастя і сімейного благополуччя, озираючись навколо і, насамперед, зазираючи усередину самого себе.
Чого ви прагнете? Чи вмієте ви аналізувати свої власні думки, вчинки, почуття, а не бути відлунням іншої людини? Чи керує вами кохання, а не невротична потреба бути поруч з тим, хто прихистить або нагодує? Чи дійсно ви розумієте, що кохання це не тільки пристрасть. Якщо так — я вітаю вас! Швидше за все, ви зможете створити у майбутньому гарну сім’ю, де буде завжди панувати затишок, розуміння, довіра, де будуть щасливими діти, які захочуть, щоб їхня сім’я була дуже схожою на батьківську родину.