Як правило, купи сміття на вулицях, у скверах, біля будинків «з’являються» на світ, ніби проліски, навесні, коли розтає сніг. На жаль, скляні і пластикові пляшки, обгортки, використані предмети особистої гігієни (памперси тощо) не мають властивості перегнивати за якийсь проміжок часу. А тому, як тільки залишки снігу розтанули, місто «зарясніло» маленькими і доволі чималими купками, купами і просто цілими сміттєзвалищами відходів. Вони є скрізь — у центрі міста і на околицях, на дорогах, зупинках, біля ринку.
Найбільш захаращеним є центр міста, зокрема, територія біля ринку. Недобудована споруда м’ясо-молочного павільйону, ніби магнітом, притягує до себе усілякий непотріб. Тут багато пакетів з побутовим сміттям, купи скляних пляшок, використаних стаканчиків. Продавці, що торгують поруч сільгосппродукцією, уже, мабуть, звикли до такого, не досить приємного, видовища. Не можу стверджувати, але очевидці казали, що і вони викидають туди сміття після торгівлі.
Не менш непривабливу картину мають і автобусні зупинки біля ринку. На одній з них, тій, звідки автобуси №№ 1-А, 7, 10 їдуть до Судилкова і автовокзалу, сміття лежить майже пос-тійно, обурюючи шепетівчан і гостей міста.
Навпроти універмагу «Дружба», біля автостоянки, урни для сміття просто не видно через купу зібраного листя, на яку хтось поставив пакет з домашнім сміттям. А у дворі будинку по вулиці К.Маркса, 31 (поруч біля «Дружби»), якийсь «дбайливий» господар, виконуючи ремонтні роботи у власному помешканні, вибудував справжню «фортецю» із близько 20-25 мішків зі сміттям. Причому, як зазначила одна з мешканок цього будинку, ця «барикада» стоїть тут досить давно. І таких сміттєзвалищ у місті багато.
Порожніми виглядають на фоні куп сміття слова про те, що «чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять». Наш український менталітет, мабуть, змінити не можна, якщо смітимо собі під ноги, викидаємо відходи, де заманеться, мовчки проходимо повз тих, хто захаращує землю. Саме у нас, українців, є така нехороша риса — нарікати на владу, сусідів, комунальні служби і не бачити власних помилок, не робити нічого для того, щоб місто стало чистішим і кращим. Ні у які, навіть дуже великі й міцні мішки, неможливо сховати втрачену совість.
Ольга СНІЖНА.