Спортивний комплекс у будинку № 13-а «Атлант», що по вулиці Шешукова, збудували давно, щоб наші діти могли займатись у секціях за місцем проживання. Тут було декілька великих залів для різних видів спорту. Після перебудови з’явився власник. Слава Богу, що тоді зі спортивної споруди не зробив гуртовню чи склад. Правда, тут відкрився магазин, а потім обладнали ще й буфет. А що ж з розвитком фізичної культури?
У залі, де стоять тренажери, було всього три юнаки, які самостійно, без тренера, піднімали штангу.
Сімнадцятирічний Віталій, студент технікуму, сказав: «Це єдине місце у нашому мікрорайоні, де ми можемо вечорами з друзями займатись фізкультурою».
Також висловив свою думку і Олександр, однокурсник Віталія, який мешкає поруч з ним... «Хотілося б, щоб був тренер, щоб у нашому місті діяв сучасний молодіжний спортивний комплекс з басейном, тренажерними залами, сауною, і щоб там були доступні ціни».
«Люблю теніс, футбол, а займатись ніде», — підтримав друзів і Вадим, студент київського вузу. Нині хлопець проходить виробничу практику.
Місячний абонемент таких спортивних занять коштує в «Атланті» 30 гривень. Хоча потрібно відверто сказати, що умов для занять — ніяких. В залі тренажери вкриті пилюкою, роздягальня та душова кімната занедбані, а головне — відсутній тренер. А для безпеки він чи інструктор мають бути обов’язково.
В іншому залі, більшому, було двоє людей. Юнак, який зосереджено бив боксерську «грушу», і молодий інструктор жіночої групи з фітнесу Світлана.
«Наша група з десяти осіб збирається тут двічі на тиждень. Бажаючих було б більше, якби створити належні умови. Комплекс необхідно відремонтувати, щоб він мав сучасний вигляд, тоді діти й дорослі із задоволенням ходили б сюди на заняття», — сказала вона.
Запросили на зустріч і власника, Якова Сторожука. На наше запитання, чому спортивний заклад у такому запущеному стані, почули у відповідь: невигідно, не рентабельно, не перспективно, не популярно.
Погоджуємось з власником щодо комунальних платежів, вони дійсно високі. А щодо інших тверджень — ні.
Розташування приміщення — кращого годі й бажати: у мікрорайоні понад 20 багатоповерхівок, а такий заклад — єдиний. Діти і молодь — як і всюди, їх просто потрібно зацікавлювати. А що послуги платні, то це підтвердили всі, з ким ми розмовляли.
Нині потрібно усім потурбуватися про майбутнє спортивного комплексу, давайте переживати разом. Власник пообіцяв, що буде думати, як його переобладнати.
Нам дуже хотілося б побачити тут веселу дітвору, почути чіткі команди тренера, стукіт м’ячів, дзвін штангових дисків. А поки що тиша перериває гомін, який лунає з магазину-буфету, що носить спортивну назву «Атлант».

P.S. Наша публікація — це, як мовлять спортсмени, не удар в спину, не удар нижче пояса, за який дискваліфікують. Це — публікація для роздумів, нагадування власнику Якову Опанасовичу Сторожуку, колишньому спортсмену-каратисту, що в дитинстві він також ходив у спортзал, що у нього був тренер, і він, попри все, його навчав. Хотілося б такої ж віддачі.