Серед вірусних захворювань сільськогосподарських тварин лейкоз великої рогатої худоби займає одне з основних місць. Розповсюдження лейкозу в стадах великої рогатої худоби не є винятком для кожної розведеної в Україні породи тварин.
Не оминула ця напасть і Шепетівщину, ветеринарні спеціалісти якої уже тривалий час прагнуть утримувати епізоотичне благополуччя в належному стані.
Про те, яку загрозу несе лейкозне захворювання для тваринництва краю, справи з його подоланням та що слід робити, аби уникнути збитків для господарств і загрози здоров’ю людей, наша розмова з начальником управління ветеринарної медицини у Шепетівському районі В.М.САВІЦЬКИМ.

— Віталію Миколайовичу, що означає для агровиробників поширення захворювання на лейкоз?
— Тваринництво при цьому несе значні матеріальні збитки: недоотримання приплоду і молока через обґрунтовану передчасну вибраковку маточного поголів’я. І головне — через вживання молока від хворих тварин є потенційна небезпека для здоров’я людини через накопичення в такому молоці канцерогенних речовин.
Проте, це не є вироком — при вивірених підходах до справи, дотримання рекомендацій державної служби ветмедицини є можливість якомога швидше оздоровити тваринництво від цієї хвороби.
— Що у цьому випадку нині радить ветеринарна служба?
— У січні цього року затверджено нову Інструкцію з профілактики та оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу, більш жорстку, порівняно з першою.
Серологічно позитивну тварину дозволено тримати в господарстві не більше двох років. Але при цьому вона має бути відділена від здорового стада.
Такі ж вимоги і до підсобних господарств селян. Якщо виявляється серологічно позитивна корова, вона ставиться на облік, а господар отримує припис, який зобов’язує його утримувати інфіковану тварину на своєму подвір’ї, окремо від сільської череди, не більш двох років, після чого здати її на забій. Ізоляція необхідна, аби не заразити все стадо. Треба сказати, що багато селян ігнорують приписи ветслужби і цим наражають на небезпеку худобу своїх односельців. Таких безвідповідальних господарів має закликати до порядку сільська громада.
Та не лише індивідуальний сектор є джерелом поширення хвороби. У великотоварних господарствах порушень не менше. У багатьох із них, на жаль, відсутні облік, нумерація тварин, безконтрольно відбувається їхнє переміщення та вибуття. Це не дає змоги дослідити все поголів’я, здійснити відповідні оздоровчі та профілактичні заходи.
— Як населення сприймає такі заходи?
— Ми отримуємо численні скарги про конфлікти, пов’язані з незгодою господарів з результатами досліджень. Нова Інструкція запроваджує арбітражне дослідження. Це означає, що господар, який невдоволений результатами аналізів, має право вимагати повторних, котрі здійснюються протягом 15 днів з дня першого відбору проб крові, під суворим наглядом ветслужби в обласній або центральній лабораторії. Сподіваємося, що це послабить напругу в стосунках селян із нашою службою.
— Що ж робити з молоком від лейкозних корів?
— Щодо реалізації продукції від серологічно позитивних корів, то Інструкція дозволяє це робити за умови обробки молока шляхом пастеризації. Однак на практиці відбувається зовсім інше. Тож необроблене молоко від інфікованих корів випоюється молодняку в сирому вигляді або здається на молокопереробні підприємства на загальних умовах.
Є чимало випадків, коли власники інфікованих корів реалізують продукцію від них на базарах, здають її на молокозаводи, наражаючи на серйозну небезпеку інших людей.
— Яким чином можна побороти захворювання на лейкоз?
— Важливим елементом у профілактиці лейкозу є своєчасне та повне охоплення поголів’я дослідженнями. Щорічно весною (перед вигоном на пасовища) та восени (перед постановкою тварин на зимівлю) державна служба ветеринарної медицини в усіх населених пунктах району проводить дослідження великої рогатої худоби на лейкоз.
Однак у багатьох населених пунктах ця робота проводиться дуже важко через те, що частина власників відмовляється надати своїх тварин для проведення досліджень, чим створюють загрозу для своїх сімей та жителів села. І тут спільно із спеціалістами ветеринарної медицини повинна працювати сільська громада.
Лише шляхом проведення систематичної цілеспрямованої роботи, чіткого виконання вимог Інструкції з профілактики та оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу, розуміння небезпеки хвороби для людей і тварин ми зможемо запобігти поширенню небезпечного захворювання.