музей борщу, сала та голубців доведеться незабаром відкривати нашій місцевій громаді, бо простий шепетівський люд скоро забуде, як пахне ця їжа і яка вона на смак.

Чи є щось краще за звичайне українське село, яке мирно розкинулося на березі красуні-річки і потопає у зелені мальовничої природи?
До таких сіл належить і наш Коськів. Коськівчани, як і весь український народ, переживали різні часи: і радісні, і важкі, і тривожні, і сповнені надій. Тому дуже прикро, що сьогодні, на початку ХХІ століття, в час передових технологій, науково-технічного прогресу, перед селом постала проблема, спровокована самою людиною, проблема, якої не повинно виникати в суспільстві культурних та вихованих людей. Це забруднення території побутовим сміттям, яке є всюди: біля осель, магазинів, вздовж доріг та берегів річки. Навіть важко сказати, де його немає.

Листопадова віхола для шепетівських дорожників — як перший екзамен. І складають його на початку кожної зими.
Ось і того пам’ятного надвечір’я начальник філії Облавтодору Віталій Яцух продовжив робочий день і собі, і підлеглим — від головного інженера до робітників кожного з п’яти дорожно-ремонтних пунктів (ДРП). Метеозведення застерегло: перший сніг — то небезпека на асфальтових трасах. Для майстрів доріг найголовніше — вберегти оті стрічки-серпантини від міцних обіймів ожеледиці, застерегти моторизованого подорожнього від можливого лиха, забезпечити йому щасливу дорогу.

Таку гарну оригінальну жіночу назву має магазин парфумерії та побутової хімії, що розташований на вулиці Шешукова. Словосполучення інтригуюче, тому ми вирішили завітати у цей торговельний заклад і познайомитись з його працівниками.

Як би там не було, але жінкам — нашим сучасницям — слід віддати належне. Вони вкотре доводять, що теперішній світ значною мірою тримається на їхніх тендітних плечах. І попри звичне покликання матері, берегині, джерела світлих й величних поривів людства, вони виконують не менш важливі обов’язки в системі державного управління.
Мабуть, для багатьох буде несподіваною новиною, що в особі строгого представника державної податкової служби ми нині найчастіше бачимо жінку. А ще представниці прекрасної статі все частіше утверджують себе на царині місцевого самоврядування. Їм виборці довіряють представляти інтереси загалу у найважливіших гілках влади.
Наша сьогоднішня передсвяткова розмова з жінкою, яка у своїй особі поєднує всі перелічені вище якості. Валентина Миколаївна Ординська — заступник начальника Шепетівської об’єднаної державної податкової інспекції, обиралась депутатом чотирьох скликань, зокрема, й до обласної ради. Нині вона — член президії районної ради та голова пос-тійної комісії з питань планування бюджету і фінансів.
Про неї колеги й друзі відгукуються не інакше, як про розумну, принципову, енергійну, чуйну і красиву жінку. Отож і коло питань окреслилось настільки ж різнобічне.

З перших хвилин знайомства з цією молодою жінкою виникає відчуття, що знаєш її дуже давно, настільки Тетяна відкрита і щира. Вона говорить про буденні речі невимушено і переконано. У її словах і думках немає фальші. Саме це, на мою думку, відразу приваблює до Тетяни знайомих, колег, друзів. Ясний погляд сірих очей, оптимізм і віра значать у наш час немало.

Саме з таким риторичним запитанням ми звернулися до наших респондентів напередодні Міжнародного жіночого дня. Тому що уже не перший рік тривають дискусії стосовно цього весняного свята, яке, впевнені, любить більшість жінок і дівчат. Дехто вважає цей день пережитком минулого, яке запровадила більше ста років тому Клара Цеткін. Для інших цей день — приємна нагода поздоровити бабусю, маму, сестру, дружину, кохану, доньку, внучку...
Отже, послухаймо думки шепетівчан.

Непомітна, скромна, занадто сором’язлива, вона страждала від цих своїх рис, тим часом, коли для інших вони були суцільним позитивом. Тихенько закохалася, потонувши всією душею, в розбишакуватого однокласника, якого, незважаючи на недоліки, любили всі дівчата у класі. Він же, забаламутивши голову не одній красуні, політав-політав і зупинився на Наташі.

Золотий вус, дихоризандра, домашній женьшень, далекосхідний вус, живе волосся — все це назви однієї рослини, яку за цілющі властивості називають диво-рослиною.
Мазь із неї допомагає у лікуванні гангрени. Сповільнює золотий вус і прогресування цукрового діабету. Щоб зажили рани, можна їх протирати настойкою і вживати її всередину. Ця рослина стане незамінним помічником під час періодичних головних болів, запаморочень, порушень зору та координації рухів, гострого болю у серці, лікування ран, опіків, хронічних виразок, обморожень.

Якщо зважити на одвічне й незаперечне: земля є найбільшою цінністю народу, який на ній живе, то найближче до цього скарбу є, мабуть таки, землевпорядник. Адже саме він стоїть біля витоків будь-якої діяльності на землі. А від того й незаперечно високе суспільне значення людей цієї професії. Адже, як на наше сьогодення, це люди ще й неабиякої мужності й витривалості. Вони, напевно, як ніхто інший, зазнали всіх перипетій новітніх реформ й випробувань у земельних відносинах.
Про значення землевпорядної служби та її сьогодення наша розмова з начальником відділу земельних ресурсів у Шепетівському районі О.В.ГАРБАРЕМ.

Можна без зайвого перебільшення сказати, що сьогодні наше суспільство у напруженні тримають два слова — ощадкаса і газ. Якщо перше пов’язане з виплатою колишніх радянських вкладів і спричинило ажіотаж серед переважної більшості пересічних громадян, то друге — це переважно головний біль високопосадовців, вузького кола фахівців, від діяльності яких, тим не менше, залежить настрій усіх нас. І не лише настрій, а й комфортне благоустроєне життя.

Пізно увечері зателефонував Геннадій Сівак з Ізраїлю. Одразу розпізнав по тембру, що з далечини далекої — з гір, з над морів.
Переконаний, що як тільки підніму трубку, Геннадій одразу скаже...