Розіграші в нашому житті

Якщо вас удосвіта розбудив телефонний дзвінок, а в слухавці хтось повідомив про терміновий виклик на роботу чи щось подібне, нагальне й невідкладне, — значить на дворі перше квітня, тобто День сміху. Тож вітаємо вас з першоквітневим розіграшем.
Найбільшими розіграшами у своєму житті з читачами «Шепетівського вісника» діляться респонденти нашого опитування.

Олег Ш.: «У військову частину, де я служив, зателефонувала дівчина й попросила з’єднати її з командиром, пояснивши, що мова піде про його підлеглого (тобто про мене). Звісно, доповіли командиру і він вийшов на зв’язок. У розмові дівчина попросила повідомити мені, що народився син. (На той час, я навіть не був одружений). На шикуванні перед усім особовим складом частини командир урочисто привітав мене з цією «подією», ще й дорікнув, чого, мовляв, не зізнавався, що одружився і чекаєш на поповнення. Я був приголомшений, хоча добре розумів, що це хтось пожартував наді мною. А от довести це колегам було не так просто. З цього приводу ще довго всі реготали. Але, що найдивніше, мені так і не вдалося з’ясувати, хто із знайомих так мене розіграв».
* * * * *
Ірина К.: «Напередодні першого квітня, як правило, забуваєш про те, що завтра почнуться усілякі несподіванки і розіграші. Так трапилось і зі мною. Пізно увечері мені зателефонувала колега і повідомила, що завтра відбудеться виробнича нарада, на якій я, за вказівкою начальника, маю виступити з доповіддю. Всю ніч я пропрацювала над текстом цієї доповіді (адже вона мала бути об’ємною і змістовною). Коли ж вранці я з почервонілими від безсоння очима з’явилась на роботу, першою розсміялася саме колега, яка телефонувала мені. А коли я вийшла з кабінету начальника, то сміявся не лише він, а всі, хто стояв у приймальні, бо вже були у курсі цієї історії. Спочатку я образилась на того, хто розіграв мене, але потім й сама посміялась над своєю надмірною довірливістю».
* * * * *
Олена А.: «Коли я була студенткою, пригадую, як першого квітня у деканат хтось зателефонував і повідомив, що в одній із аудиторій нашого університету закладено вибухівку. Звісно ж, керівництво закладу мусило відреагувати на це анонімне повідомлення, хоча, напевно, здогадувалось, що це може бути і першоквітневий жарт. Але хто ж стане ризикувати життям такої кількості студентів і викладачів? Тож пари були відмінено. А до університету приїхав наряд міліції, «швидка допомога», пожежна... Так, напевно, пожартував хтось із «зразкових» студентів перед якимось важливим іспитом у суворого викладача. Не раджу комусь повторювати цю витівку, адже за це можуть притягнути до кримінальної відповідальності».