За багатьма оцінками нинішня криза в Україні є, насамперед, моральною кризою, наслідком недостатньо розвинутої етнічної (української) свідомості. Від цього і всі наші проблеми.
Йде сімнадцятий рік незалежності України, а Шепетівка і досі живе цінностями неіснуючої держави та пережитками ідеологічно заангажованих тодішніх керівників міста. Сьогодні в нашому місті нараховується близько 230 вулиць та провулків, і лише незначна частка їх має понад столітню історію. Найдавнішими у Шепетівці є: вул. Шосейна (1761 р., нині вул. К.Маркса), вул. Пліщинська (1841 р.), вул. Судилківська (1864 р.), вул. Левадська (1860 р., нині вул. М.Островського), вул. Славутська (1881 р., нині вул. В.Котика), вул. Старокостянтинівська, вул. Барського (колишня вул. Курортна), вул. Некрасова (колишня вул. Пісочна), вул. Лінника (колишня вул. Подільська). У 1993 році частково вулицям міста було повернуто їхні історичні назви.
Як же сьогодні виглядає центральна частина нашого міста? Згідно з офіційним переліком до центральної зони міста відноситься 37 вулиць та провулків. Одинадцять із них мають назви, які пов’язані з історією нашого міста, 23 — з історією Росії та комуністичного режиму і лише три — з історією України. За нескладних підрахунків можна побачити, що центр Шепетівки, більш як на 60 відсотків є неукраїнським.
Пропоную подивитися на питання перейменування вулиць без емоцій. А саме, як його можна вирішити з огляду на чинне законодавство та сьогоднішні реалії життя. Як каже одна народна мудрість: той, хто бажає щось робити, шукає тисячу способів, а той, хто не хоче, – тисячу причин. Ці тисячу причин у даній ситуації можна сформулювати у вигляді трьох міфів.

Міф перший: "Вулиці чи провулки можна перейменовувати лише ті, де немає установ, організацій і приватних підприємців, бо це нібито впливає на їх діяльність, є регуляторним актом і потребує громадських слухань, "круглих столів".
А насправді це судження є, м’яко кажучи, фантазією окремих посадовців і відноситься до правового нігілізму. За роз’ясненням з цього питання я звернувся до Шепетівського міськрайонного управління юстиції. В офіційному листі-відповіді сказано: "...регуляторний акт — це документ, спрямований на регулювання суспільних відносин, який містить норми права. Рішення сесії міської ради про перейменування вулиць та площ міста не встановлює і не скасовує норми права, а тому не є регуляторним актом і не регулюється Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". А це означає, що згідно з чинним законодавством рішення про перейменування вулиць належить до компетенції міської ради і не потребує обов’язкового додаткового обговорення на "круглих столах" чи на громадських слуханнях.
Я не заперечую того, що дане питання повинно бути вивченим. Та, зрештою, воно вже рік вивчалося офіційною комісією та два місяці — ініціативною групою мешканців Шепетівки, до складу яких увійшли працівники виконкому, краєзнавці, історики, працівники ЗМІ, депутати та громадські діячі нашого міста.

Міф другий: "Бідні підприємці! Це ж на їх голову впаде тягар переоформлення усіх патентів, ліцензій та дозволів!".
З метою внесення ясності до цього питання я звернувся до начальника Шепетівської ОДПІ Ю.А.Ґудзика. Юрій Андрійович, окрім детального пояснення ситуації з даного питання, сказав, що офіційна зміна назви вулиці не є підставою для визнання будь-яких документів недійсними, а звідси і не буде становити ніяких проблем ні для ОДПІ, ні для підприємців.
Проте, для песимістів я наведу витяг із листа-роз’яснення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 02.10.2003 року за № 2-432-829/5754 щодо переоформлення документів підприємцем у зв’язку зі зміною місцезнаходження суб’єкта підприємницької діяльності.
"Чинним законодавством не передбачено обов’язкового внесення змін до Свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності або ліцензію, яку має суб’єкт господарювання, на здійснення певного виду господарської діяльності у разі зміни назви вулиці, номерів будинків".
"Але в разі надходження заяви від суб’єкта підприємницької діяльності, — сказано в цьому ж листі далі, — орган ліцензування може переоформити ліцензію, якщо підприємець звернеться з такою заявою".
У статті 52 Господарського кодексу України, де йдеться про вимоги до "Установчих документів", ще у 2005 році було виключено слово "місцезнаходження". Отже і тут, якщо поглянути на справу з точки зору закону, проблеми немає.

Міф третій: Розповсюджуються чутки, що перейменування вулиць створить масу незручностей, проблем для їх мешканців. У різних газетних статтях, на зібраннях ветеранів, пенсіонерів і навіть голів квартальних комітетів відбуваються дискусії, щоб не допустити цього кроку. За "вагомий" аргумент береться той факт, що нібито при перейменуванні вулиць потрібно буде заплатити з міського бюджету сотні тисяч гривень. Цікаво, хто придумав таку цифру? Хто, куди, коли і за що має плати — ніхто не пояснює.
По-перше, при перейменуванні вулиці її жителям не потрібно буде шикуватися в чергу до бюро технічної інвентаризації чи до паспортного столу, щоб виправити адресу в документах. Зміна поштової адреси вашого будинку, згідно з чинним законодавством, не є підставою для того, щоб переробляти свідоцтво на право власності. Усі документи, які знаходяться на руках у власників, є чинними і юридичної сили не втрачають. При будь-яких діях із нерухомістю (майно продається, дарується, передається у спадщину), коли людині за законом необхідно звертатися до БТІ, у витязі з реєстру прав власності вказується колишня адреса, а при оформленні нотаріальних договорів нотаріус, на основі рішення сесії міської ради, вказуватиме нову.
Так само при зміні назви вулиці не потребують термінового переоформлення документи, видані архітектурою та земельним відділом. Як приклад, можу навести свідчення двох жителів м.Шепетівки (своїх знайомих), вулиці яких перейменували ще у 1993 році. Один із них проживав по вул. К.Лібкнехта (нині вул. Пліщинська), інший — по вул. Петровського (нині вул. Залізнична). Перший провів переоформлення документів у 1998 році, коли проводив заміну паспорта громадянина СРСР на новий, український, а другий у 2000 році, коли продавав свій будинок по вул. Залізничній. Тобто процес заміни документів буде проходити природним шляхом і є досить тривалим.
По-друге, ті мешканці, які захочуть на другий день після прийняття міською радою відповідного рішення замінити назви вулиць у своїх документах, матимуть змогу провести всі дії самостійно, звернувшись до паспортного столу, заплативши 85 копійок за зміну штампів та за заповнення (друк) нових бланків на вибуття та прибуття, загальна сума витрат буде становити трохи більше 10 гривень.
Для міста статтею витрат на вирішення цього питання є виготовлення табличок з новими назвами вулиць (нумерація будинків залишиться без змін). При цьому хочу сказати, що питання заміни таблички у приватному секторі вирішує сам власник, а органи влади можуть йому лише рекомендувати. Немає такого закону, який би зобов’язував його це робити.
Інше питання, коли це стосується будинків, які обслуговуються "Житлосервісом". Тут навіть теперішні таблички з назвами вулиць можна перерахувати на пальцях однієї руки. А скільки у нас багатоповерхових будинків без табличок? Рано чи пізно їх потрібно буде робити. Як мені повідомили у комбінаті благоустрою міста, вартість такої таблички на сьогодні становить від 3 до 5 гривень.
Для гармонійного вирішення питання перейменування вулиць в сусідній з нами Славуті тимчасово на перейменованих вулицях поруч зі старою назвою повісили таблички з новими, щоб люди звикли.
Зрозуміло, що на фоні, наприклад, проблеми вивезення сміття чи освітлення вулиць, ця проблема комусь видається не такою нагальною. Та все ж вона існує і займає в нашому житті не останнє місце. Духовність, мораль починаються із правдивої української історії, з коріння, а не з міфів.