7 квітня — Благовіщення Пресвятої Богородиці — одне з 12 головних (дванадесятих) свят у православному календарі.
Благовіщення означає «блага» або «добра звістка». Цього дня Діві Марії явився Архангел Гавриїл і сповістив їй про прийдешнє народження Ісуса Христа — Сина Божого і Спасителя світу.

До 14 років Пресвята Діва виховувалася у храмі, а потім, згідно із законом, повинна була залишити храм, як повнолітня, і або повертатися до батьків, або вийти заміж. Священики хотіли видати її заміж, але Марія оголосила їм про свою обіцянку Богові — залишитися назавжди Дівою. Тоді священики обручили її з далеким родичем, вісімдесятирічним Йосипом, щоб він піклувався про Неї і охороняв її дівство. Мешкаючи у місті Галілейському Назареті, в будинку Йосипа, Пресвята Діва Марія вела таке ж скромне і відокремлене життя, як і при храмі.
Опісля чотирьох місяців після заручення Ангел явився Марії, коли Вона читала Священне Писання, і, увійшовши до Неї, сказав: «Радій, Благодатна! (тобто сповнена благодаті Божої — дарів Святого Духу). Господь з Тобою! Благословенна Ти між дружинами». Архангел Гавриїл сповістив їй, що Вона знайшла найбільшу благодать у Бога — бути Матір’ю Сина Божого.
Марія у подиві запитала Ангела, як може народитися син у тієї, яка не знає чоловіка. І тоді Архангел відкрив їй істину, що він приніс від Всемогутнього Бога: «Дух Святий найде на Тебе, і сила Всевишнього осяє Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим». Зрозумівши волю Божу і цілком віддаючи Себе їй, Пресвята Діва відповідала: «Се, раба Господня; та буде Мені по слову Твоєму».
«Подія, що йменується «Благовіщення», означає зачаття Ісуса Христа, — нагадує професор богослов’я диякон Андрій Кураєв. — Дією благодаті Божої в лоні Марії почався розвиток нового людського життя. Не від Бога-Отця зачала Марія, не від Архангела Гавриїла і не від свого нареченого чоловіка Йосипа. Цинічні «фізіологічні» аргументи краще залишити при собі — християни не гірше за скептиків знають закони біології, а тому і говорять про Диво. І диво полягає не стільки в тому, що Діва, яка не знала чоловіка, почала виношувати дитину, а в тому, що сам Бог ототожнив Себе з цією дитиною і з усім, що відбудеться в Його житті. Бог не просто вселяється у Діву. Через архангела Гавриїла Він (Вседержитель, Владика і Господь) покірливо просить згоди отроковиці. І лише коли Він чує людську згоду («Та буде мені по слову Твоєму»), лише тоді Слово стає плоттю.
Так починається євангельська історія. Попереду — Різдво і втеча до Єгипту, спокуси в пустелі і зцілення одержимих, Таємна Вечеря і арешт, Розп’яття і Воскресіння...».
У стародавніх християн це свято носило різні найменування: Зачаття Христа, Благовіщення про Христа, Початок спокутування, Благовіщення Ангела Марії, і лише у VI столітті йому на Сході й Заході було привласнено назву «Благовіщення Пресвятої Богородиці». Свято буває в дні Великого посту або Світлої седмиці.
Цього дня, за стародавньою російською традицією, Патріарх, духівництво і діти випускають на волю птахів. Цей звичай був відроджений у 1995 році і тепер здійснюється у багатьох храмах. Ця сповнена глибокого сенсу традиція символізує, що птахи вже не в клітці, а на волі, нагадує, що і в нашій волі — пошук Царства Божого.