Слова «монолітний» і «красивий» належать прем’єр-міністру Юлії Тимошенко, які вона озвучила під час розширеного засідання уряду, присвяченого підсумкам його діяльності за перші сто днів. У них, як на мене, вловлюється чіткий підтекст повного задоволення керівника Кабміну діяльністю своєї команди за цей період. Більше того, Юлія Володимирівна подякувала усім своїм колегам, кожному міністру за повне взаєморозуміння і виконання своїх доручень.
Потрібно зважити на одну закономірність: оцінка діяльності тієї чи іншої людини, тим більше колективу (в даному разі команди Ю.Тимошенко) залежить від багатьох чинників. І взагалі, оцінювати можна по-різному. І набагато простіше це зробити тому, хто, як мовиться, стоїть збоку, або кому, як кажуть, видніше.
Отож нам, себто народу України, «видніше», як відпрацював наш уряд протягом останніх трьох місяців. І вимірів тут зовсім небагато. Вимір один — що конкретно зроблено для поліпшення життя співвітчизників? А простіше буде запитати: чи стали ми жити краще, чи стали наші люди заможнішими?
Усім зрозуміло, що життя українців останнім часом не стало кращим. Хоча, за словами голови Кабміну, рівень мінімальної зарплати останнім часом зріс на 30 відсотків, справнішими стали й суми пенсій, збільшилися соціальні виплати. А якщо додати, що відсоток національного валового продукту, як випливає з доповіді Ю.Тимошенко, зріс і сьогодні складає 7 відсотків, то кожному зрозуміло, що ми таки мали б жити заможніше.
Однак інфляційні процеси, відсутність належної системи ціноутворень все зводять нанівець: ціни зростають швидшими темпами, ніж зарплати, пенсії, соціальні виплати.
Ось тут і увесь парадокс: уряд працює, намагається вивести країну із злиднів, а жити стає сутужніше. При першому прем’єрстві Юлії Володимирівні країну спіткало кілька криз: цукрова, м’ясна, зросли ціни на пальне. Сьогодні нам би ті ціни на цукор, м’ясо, олію!
Юлія Тимошенко знову стає керівником Кабміну, і знову їй та її команді доводиться боротись з кризовими явищами. Подумати лишень: ціна одного кілограма м’яса сягає сорока гривень! Ще ніколи, ні за яких часів такою дорогою не була олія, як сьогодні. (Правда ціна на неї, як і обіцяла Ю.Тимошенко знизилась на 15 відсотків). А пальне, а хліб, а молочні продукти?.. Рекорди дорожнечі. Хоча про нинішні кризи ніхто не згадує.
Все це, як мовиться, — завдання на майбутнє, які доведеться вирішувати чинному урядові. Сюди ще варто долучити й реформування енергетичної галузі, зупинення контрабанди, оголошення війни корупції, виконання програми приватизації тощо. Одним словом, працювати є над чим. І тим не менше, команда Ю.Тимошенко засвідчила свою дієздатність.
До головних і, на мій погляд, беззаперечних, здобутків уряду варто, насамперед, віднести початок кампанії з повернення людям знецінених заощаджень та ліквідації тіньових схем постачання газу. Це найбільші і конкретні перемоги, а іншими словами — наслідок виконання своїх обіцянок перед виборцями. Є певні успіхи й у боротьбі з контрабандою. Так, лише протягом останнього місяця до державної казни повернуто три мільярди гривень, вилучених з «тіні».
Якщо говорити про приєднання України до Світової організації торгівлі, то це заслуга не лише уряду Ю.Тимошенко, бо процес підготовки до вступу в це світове співтовариство був тривалим і досить непростим, чималих зусиль до цього доклали й попередні уряди та Президент Віктор Ющенко.
Безперечно, команда Ю.Тимошенко могла б мати значно більше перемог, якби вона працювала в умовах політичної стабільності, а не в бурхливих хвилях ідеологічної конфронтації. За словами прем’єра, урядова команда досі відчувала супротив на кожному кроці, а в окремих моментах він переростав у нахабний політичний саботаж опонентів. Приміром, програма уряду «Укра-їнський прорив: не для політиків, а для народу», яка успішно пройшла, так би мовити, апробацію під час громадських обговорень, хоч і передана в парламент, але ще й досі не затверджена. Явно не задоволена Юлія Володимирівна і випадками блокування окремими силами прозорої приватизації, чималих зусиль коштує й боротьба з детінізацією української економіки.
Так, оцінки завжди ставити легше, ніж особисто засвідчити конкретні результати. Особливо в умовах політичної та ідеологічної поляризації як українського політикуму, так і суспільства взагалі, в умовах, даруйте, політичного та ідеологічного замовлення на потрібну оцінку. В цьому контексті характерне оцінювання діяльності уряду протягом останніх трьох місяців опонентів — вони бачать більше мінусів, ніж плюсів. Колишній голова Верховної Ради О.Мороз висловився про Юлію Тимошенко таким чином: мовляв, вона згодом сама себе дискредитує. Зовсім інша думка, приміром, у першого заступника Секретаріату Президента України О.Шлапака: «Ми радіємо і аплодуємо тим зусиллям (уряду Тимошенко), аби люди багатіли».
Коли про когось або про щось говорять — це вже добре, навіть при тому, що думки перехрещуються, а оцінки бувають суперечливими. Це означає, що хтось або щось привернули до себе увагу. Тим паче, коли йдеться про молоду урядову команду на чолі з енергійним Прем’єр-міністром. Так, про неї говорять, їй довіряють, про що свідчать дані соціологічних опитувань. Про неї говорять і політики, і прості люди. Більше — ті, хто довіряє.
«Цей монолітний і красивий уряд»... Так, майже компліментарно, характеризує Юлія Тимошенко своїх колег-урядовців. Вона з усією серйозністю сказала, що це перший уряд, який не ставить собі за мету поповнення своїх рахунків. Пріоритетом команди мужньої «леді Ю» є національні інтереси.
І, нарешті, останнє. Керівник Кабміну пообіцяла своїм співвітчизникам, що у другому півріччі українці будуть жити заможніше. Хочеться вірити. Втім, чекати залишилося не так уже й довго...