Сто днів діяльності уряду. Багато це чи мало? По-різному можна відповісти на це питання, особливо, коли згадати урядові «стоднівки» всіх попередників Юлії Тимошенко, які, якщо і всерйоз займалися чимось у перші сто діб своєї діяльності, то хіба що ремонтом власних кабінетів та «інвентаризацією» урядових дач і гаражів.
А Юлія Володимирівна розпочала не з дач і кабінетів, а із роботи, причому, у звичній для себе манері — стрімко, рішуче, впевнено. Неспроста ж кажуть, що у європейських «білих комірців» навіть з’явився стиль роботи «аля Тимошенко», тобто стиль, коли на передній план у діяльності будь-якого чиновника виходять інтереси простої людини, а не фірм чи корпорацій. Саме цей стиль, саме ця манера у роботі нинішнього Прем’єр-міністра дала змогу суто символічний рубіж у 100 днів роботи уряду перетворити на маленький тріумф, не помітити який може хіба що людина без зору, а чи без серця.
Саме тому так впевнено і комфортно почувалася прем’єрка і члени її уряду на прес-конференції, проведеній в Українському домі, що їй та її команді було що сказати українському народу. Окинемо оком і ми перші сто днів діяльності уряду Тимошенко, які, крім зримих матеріальних результатів, подарували нам значно більше, що не вимірюється статками і грошовими цінностями – НАДІЮ. На те, що в Україні нарешті з’явилась урядова команда, для якої інтереси простого українця — понад усе.
Безумовно, політику уряду Тимошенко у перші сто днів можна охарактеризувати, як політику справедливості. Як і обіцяла Прем’єр-міністр, уряд став на захист найбільш незахищених верств населення, передбачивши значне підвищення мінімальних зарплат і пенсій, виплат ветеранам, пенсіонерам, «дітям війни», матерям з малолітніми дітьми. З трибуни Українського дому Юля Володимирівна (до речі, вперше) сповістила про те, що з 1 квітня мінімальна пенсія в Україні буде орієнтуватися на мінімальний прожитковий рівень. Безумовним здобутком нинішнього уряду є й те, що від декларацій про боротьбу з пільгами і привілеями Україна нарешті перейшла до конкретних дій, а перед випускниками шкіл вперше замайоріла перспектива, вступати в університети й інститути не з допомогою хабара, а чесно, за результатами зовнішнього незалежного тестування.
Характерною ознакою урядової політики за минулі 100 днів можна назвати політику відповідальності, дякуючи якій, неухильно виконується зобов’язання перед громадянами про повернення їхніх заощаджень в Ощадбанку СРСР. Запущено процес очищення енергоринку від зайвих посередників і спекулянтів (починаючи від «Рос УкрЕнерго» і закінчуючи Тендерною палатою). Усе це, плюс боротьба з корупцією у вищих ешелонах влади і відновлення програми «Контрабанда — стоп!», поклало край тіньовій приватизації державної власності, що одразу ж «віддзеркалив» Державний бюджет.
Як свідчить статистика (яка, як відомо, знає все), бюджетні надходження до бюджету в січні–лютому 2008 року в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року, зросли на 51,9 відсотка, або на 8,7 млрд. гривень, а перевиконання надходжень до загального фонду Держбюджету (явище досі нечуване) склало 7,7 відсотка. Не спроста ж і на прес-конференції, почувши від міністра фінансів В.Пинзеника, що доходну частину Держбюджету за лютий виконано на три дні раніше терміну, Юлія Тимошенко заявила, що найвагомішим результатом роботи уряду за 100 днів є профіцит бюджету.
«Ми маємо унікальне явище, якого ніколи не спостерігали – профіцит бюджету», — зауважила Прем’єр-міністр. За її словами, профіцит бюджету означає, що Україна не буде здійснювати зовнішніх запозичень і не матиме боргу держбюджету.
«Бюджет з профіцитом — це і є той результат роботи за 100 днів, який є, на мій погляд, досить суттєвим», — підкреслила керівник українського уряду.
Якби спробувати трьома словами виразити основне вістря політики нині діючого уряду за минулі сто днів, то її можна було б назвати політикою майбутнього України. Адже за що б не брався уряд і його очільниця за минулі три місяці — починаючи від «порятунку» Чемпіонату Європи-2012 та завершення довгостраждального шляху України до СОТ і закінчуючи «реанімацією» аеропортів і автомагістралей — все це «грає» не лише на покращення нашого іміджу в Європі, все це наближує Україну до Європи і світу, і навпаки.
Однак будь-який уряд лише тоді може вважатися успішним, коли, образно кажучи, успішним вважає своє життя більшість населення. Схоже, що і в цьому напрямку в Ю.Тимошенко усе гаразд. Не спроста ж на запитання про «три джерела і три складові» соціально-політичої політики свого уряду, Юля Володимирівна зауважила, що політика її уряду базується, так би мовити, на трьох китах: на випереджаючому зростанні доходів населення, на розвитку вільної ринкової конкуренції та на розв’язанні проблеми взаємної довіри населення і влади.
...Уже по приїзді з Києва, після завершення прес-конференції в Українському домі, почула реакцію недоброзичливців уряду Тимошенко: мовляв, не гоже так гучно говорити про перші 100 днів своєї діяльності. Мовляв, от коли ми були при владі, ми поводили себе значно скромніше. І ні слова про те, що поводили вони себе так скромно, передусім, тому, що успіхи в них були скромнішими.
Ну, що тут можна сказати, аніж повторити слова геніального Гейне, мовлені, наче про нашу ситуацію: «Люди сірі, бездарні, нічим не примітні безумовно праві, проповідуючи скромність. Адже їм так легко бути «скромними»...
О.ЄСІПОВА, голова міської організації партії ВО «Батьківщина».