Коли нас щось не влаштовує (у побуті, сфері обслуговування), з наших уст часто зривається фраза на кшталт: «Живемо ж у цивілізованому світі, а...». Та чи наші вчинки відповідають тій цивілізованості, якою так хизуємось? Мабуть, не всі, далеко не всі.
Про що йде мова? Про щоденне і вже злободенне, даруйте, свинство. Саме так, а не інакше можна охарактеризувати те, що спостерігаємо не лише на периферії, але й у центрі нашого міста. Щоб, як кажуть, не кидати слів на вітер, наведу кілька прикладів.
Десь наприкінці січня шепетівчани та гості міста мали можливість спостерігати, як на тротуарі вулиці Судилківської (навпроти колишнього будинку побуту) валявся покинутий кимось великий целофановий пакет зі сміттям, який хтось жбурнув, мабуть з автомобіля, під стовп. А потім собаки розтягли з нього шкірки від апельсинів і навіть дитячі підгузки, що в народі називають «памперсами». І вся ця «краса» на фоні снігу близько (а може, й понад) двох тижнів «радувала» зір перехожих.
Дещо подібне згодом довелося бачити і біля автобусної зупинки «Школа № 3». Цього разу голодні тварини рознесли навіть засоби жіночої гігієни. Заради справедливості мушу сказати, що цей кульок зі сміттям був прибраний з вулиці значно швидше.
А на що схожа наша, всіма улюблена, вулиця Карла Маркса? Хіба її можна навести, як взірець чистоти? Дорікнути в даному випадку хочу не стільки комунальникам, як нам, мешканцям міста, які без найменших докорів сумління позбавляються від сміття середньовічним способом — де-небудь і як-небудь. Але ж ми живемо в цивілізовану епоху великого технологічного прогресу! То що тоді означають ці пакети сміття біля зупинок, посеред вулиць, під вікнами багатоповерхівок, у парку відпочинку? А може, це якесь нове віяння у стилі життя «нових українців»?
І «найсвіжіший» приклад. Наприкінці березня до редакції нашої газети зайшов відвідувач, який повідомив, що став свідком того, як на узбіччя дороги, що веде на с.Городище, водій вантажівки вивантажив цілий причіп сміття (вранці, на очах у всіх проїжджих!). А це вже просто злочин, який має розслідувати комунальна інспекція, адже за її поданням працівники міліції можуть розшукати це авто та притягнути його власника до адміністративної відповідальності. (На жаль, номер вантажівки чоловікові записати не вдалося). Для чого ж тоді існує полігон твердих побутових відходів? Ось такі ми цивілізовані!
Прикро, шановні, за нас, сучасних українців, тому що наш народ з давніх-давен славився своєю охайністю. Пригадаймо хоча б історію. Вже у ІХ столітті в Київській Русі були лазні, про які тодішня Європа навіть і не мріяла. Та й помиї з вікон у нас, як у них, ніхто не виливав. А нині, коли європейці йдуть в ногу з культурним прогресом, ми повертаємося до їхніх варварських традицій, хоч не забуваємо зайвий раз комусь нагадати, що живемо у центрі Європи.
Проблема неконтрольованих і несанкціонованих смітників існує давно і є не суто місцевою чи регіональною, а, швидше, загальнонаціональною. Вона загрожує нам у майбутньому екологічним лихом. Це добре розуміють і очільники нашої держави. Не даремно ж Президент оголосив в Україні «Весняну толоку» місячник санітарного очищення, благоустрою і впорядкування територій міст та видав указ про ліквідацію несанкціонованих смітників у межах населених пунктів, у зонах відпочинку, на берегах водойм. Навіть пообіцяв містам-переможцям солідні призи у вигляді сміттєзбиральної техніки.
Хочеться сподіватись, що на боротьбу зі сміттям вийшли і ще вийдуть не лише комунальні служби нашого міста, колективи організацій, підприємств і установ, освітніх закладів, але й усі свідомі мешканці Шепетівки та її району. Нехай кожен, хто прагне жити в чистому середовищі, дихати свіжим повітрям й споживати екологічно безпечну воду, внесе свій посильний внесок у наш спільний добробут, на благо свого здоров’я й здоров’я своїх нащадків.
Є надія, що нинішня весняна акція не лише дасть тимчасові результати, а й вкаже багатьом містам, зокрема й Шепетівці, на вихід із критичної ситуації, пов’язаної із засміченістю і забрудненням довкілля.