При Міністерстві охорони здоров’я України створено робочу групу, завданням якої є розроблення та визначення основних напрямків реформування первинної і вторинної ланок галузі. Приємно відзначити, що єдиним представником від Хмельницької області до складу групи включено головного лікаря Шепетівської центральної районної лікарні В.М.ПОЛІЩУКА.
Гадаємо, нашим читачам буде приємно буде дізнатися від Валентина Миколайовича про майбутнє первинної і вторинної ланок охорони здоров’я, про здійснення управління якістю медичної допомоги, етапи розвитку системи охорони здоров’я.

— Валентине Миколайовичу, розкажіть, насамперед, про робочу групу. Хто ще, окрім Вас, увійшов до неї? Яким чином було сплановано роботу, хто керував нею?
— Відповім спочатку на останнє запитання: робоча група при Міністерстві охорони здоров’я працювала під керівництвом заступника міністра З.М.Митника. До її складу увійшли шестеро осіб — представники від Запорізької, Харківської, Одеської, Рівненської, Хмельницької областей та АР Крим.
Перед групою стоїть важливе завдання — розробити і запровадити у практику головні заходи реформування первинної і вторинної ланок медицини. Питання стоїть таким чином: якість медичної допомоги має бути однаковою як у сільській місцевості, так і в районних чи обласних лікувальних установах (вторинна ланка).
Якщо взяти, наприклад, первинну ланку — сільський ФАП, то він має бути забезпечений усім необхідним для надання якісної медичної допомоги. Тут все вирішальне: і наявність сучасного устаткування, і забезпечення автотранспортом, і вирішення кадрового питання, гідна зарплата і комфортне життя. Іншими словами, в основу реформування галузі взято Концепцію управління якістю медичної допомоги населенню України на період до 2010 року, розроблену відповідно до пункту 4 Національного плану розвитку системи охорони здоров’я на період до 2010 року, затвердженого відповідною постановою Кабміну та інших директивних документів. Група працюватиме у кілька етапів упродовж найближчих років.
— Ви згадали про Концепцію управління якістю медичної допомоги, розроблену на кілька років наперед. Хоча б побіжно, але зупиніться, будь ласка, на основних її складових.
— Мета Концепції — визначення основних підходів до створення і функціонування державної системи управління якістю медичної допомоги населенню. Власне, мова йде про повне задоволення обґрунтованих потреб та очікувань стосовно медичного обслуговування, та щоб між ними не було розбіжностей. Адже не секрет, що за останнє десятиріччя у державі склалася тенденція щодо погіршення показників здоров’я громадян України, темпи зростання народжуваності практично не вплинули на величину природного приросту, який продовжує залишатись від’ємним, особливо у групі осіб працездатного віку. Скорочується очікувана тривалість життя, погіршується фізичний розвиток підростаючого покоління.
Традиційно при формуванні політики у медичній галузі для покращання громадського здоров’я головна увага приділялася фінансуванню медичного обслуговування, а також структурним та організаційним проблемам. Однак в останні роки зростає кількість даних, які свідчать про відсутність прямої залежності між обсягами фінансування охорони здоров’я і результатами її діяльності, вираженими у показниках здоров’я населення.
На сучасному етапі розвитку системи охорони здоров’я якість медичної допомоги вважається основною цільовою функцією і водночас критерієм діяльності системи охорони здоров’я від нижньої її ланки (лікувально-профілактичного закладу) до верхньої — Міністерства охорони здоров’я України. Забезпечення якості при наданні медичної допомоги у більшості країн розглядається, як основа національної політики у сфері охорони здоров’я. У багатьох країнах прийняті і діють програми забезпечення якості медичної допомоги.
Водночас численні матеріали свідчать, що значна кількість медичних втручань, у тому числі в різних країнах Європейського Союзу, здійснюється на рівні нижчому за передбачуваний. Виявлено, що значна частка клінічних процедур недоцільна та нерентабельна. Маємо переконливі дані, що 20-30 відсотків медичних втручань є неефективними (або непотрібними, або шкідливими). Реєструються надзвичайно великі розбіжності у результатах медичної допомоги не лише між країнами або регіонами однієї країни, а й між окремими закладами та лікарями.
Таким чином, проблеми забезпечення і оцінки якості медичної допомоги населенню є одними з найважливіших для будь-якої системи охорони здоров’я. Актуальність питань забезпечення якості особливо зростає у період реформування галузі охорони здоров’я.
Отож основними завданнями Концепції є: поліпшення доступності медичної допомоги, підвищення ефективності використання ресурсів охорони здоров’я, захист інтересів пацієнта щодо отримання ним якісної медичної допомоги тощо.
— Дозволю додати: в Україні рівень якості медичної допомоги, за даними експертних оцінок, досить низький — інтегральний показник якості лікування становить приблизно 50 відсотків. Населення невдоволене якістю надання медичної допомоги, про що свідчать результати соціологічних опитувань — понад 3/4 опитаних оцінюють якість послуг з охорони здоров’я як низьку.
— Поліпшення якості медичної допомоги в Україні є однією з найактуальніших проблем. У Національному плані розвитку системи охорони здоров’я на період до 2010 року, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2007 р. № 815, визначено основні напрямки удосконалення системи контролю якості медичної допомоги населенню в Україні. Як один з інструментів цього процесу, вперше у структурі Міністерства охорони здоров’я створено самостійний підрозділ — Департамент інспектування та контролю якості медичних послуг.
Ефективність і чіткість функціонування всіх ланок механізму поліпшення якості медичної допомоги можливе тільки при їх узгодженій взаємодії. Тому керівні органи охорони здоров’я державного і територіального рівнів, лікарські асоціації, учбові заклади, що здійснюють підготовку і післядипломне навчання медичних кадрів, медичні заклади повинні керуватися єдиною стратегією та концептуальними підходами до поліпшення якості медичної допомоги, на що і націлює усіх Концепція управління якістю медичної допомоги населенню. Іншими словами, це серйозні підходи стосовно реформування галузі на найближчу перспективу.
— Валентине Миколайовичу, в ході роботи групи, а це були спілкування з міністерськими працівниками, членами групи, Ви, зрозуміло, могли зробити певний висновок про стан шепетівської медицини. Як все-таки ми виглядаємо на тлі інших районів, областей?
— З погляду міністерського: наша область стосовно надання медичної допомоги населенню не потрапила у жоден негативний показник. Більше того, було відзначено, що наша галузь, порівняно з іншими, краще забезпечена сучасним устаткуванням. Скажу відверто, дехто з моїх колег навіть виявляв подив, коли я говорив, що Шепетівська ЦРЛ має таку унікальну установку, як «Шторц» (для проведення операцій) або комп’ютерний томограф. Сьогодні спеціалісти здійснюють наладку комп’ютерного рентген-апарата. До речі, подібна техніка поки що є лише у Хмельницькому. Усе це, безперечно, є складовою якісної медичної допомоги у контексті Концепції.
Звичайно, багато залежить не лише від техніки. Вирішальну роль відіграє медпрацівник, його сумлінне ставлення до пацієнта, добросовісне виконання своїх обов’язків.
А ось що стосується медичного обслуговування у сільській місцевості, то проблем в усіх відношеннях набагато більше. Сільська медицина потребує негайного реформування. Ось для чого при Міністерстві охорони здоров’я і створено робочу групу з реформування первинної і вторинної ланок галузі. Переконаний, що напрацювання нашої групи, при надійній державній підтримці, дадуть бажані наслідки уже через кілька років.