Перші сто днів діяльності уряду під керівництвом Юлії Тимошенко. Тепер уже чотири місяці минуло... Політики, політологи, експерти дають у засобах масової інформації свої оцінки. Вони суперечливі. Якщо сама Прем’єр-міністр та члени урядової команди глибоко переконані, що все гаразд, бажані результати очевидні, то з табору опонентів звучать інші думки. Власне, так воно і має бути: хтось у новій владі бачить мінуси, а хтось, навпаки, помічає переміни на краще.
До уваги наших читачів матеріали, у яких якраз і знайшли своє віддзеркалення суперечливі погляди на позитиви і негативи діяльності уряду Ю.Тимошенко.

Підстав для недовіри немає

На запитання «Що вдалося зробити команді Юлії Тимошенко?», відповім чітко і конкретно: «Саме те, що можна було б зробити». І тут потрібно ще й уточнити: не кожному з попередніх урядів виявилося під силу здійснити ті заходи, які здійснює уряд під керівництвом Юлії Володимирівни.
Найважливішим, на мій погляд, досягненням є те, що новий уряд спромігся розхитати ту олігархічно-корумповану систему, яка перейшла у спадок від «кучмівщини» до попереднього уряду. Вона далеко ще не знищена, але дала відчутну тріщину: відбувається поступове очищення ринку енергоресурсів, оголошена нещадна війна корупції у вищих ешелонах влади, знову запрацювала програма «Контрабанді — стоп!», стає прозорою і приватизація у нашій країні. Все це — обнадійливі тенденції, які окреслив перед собою на майбутнє уряд і які при тій наполегливості, яку він демонструє сьогодні, можуть втілитися в успіх.
А взагалі, кілька місяців — це не той проміжок часу, щоб можна вести мову про щедрі ужинки. Це по-перше. А по-друге, сама глава Кабміну не раз висловлювала побажання не перешкоджати роботі уряду, дати можливість її команді працювати. Ось тут, як мовиться, і вся заковика: видно, енергійність, рішучість та наполегливість Юлії Володимирівни не всім подобається.
Конкретні дії стосовно поліпшення добробуту населення (повернення знецінених вкладів, підвищення пенсій, зарплат, виплат матерям з малолітніми дітьми тощо) явно відбулися на симпатіях людей, а тому багато експертів передбачають у подальшому відкриту боротьбу за ініціативу між Президентом і Прем’єром. Вона відчутна уже сьогодні, коли глава держави іноді публічно висловлює свою незгоду в окремих питаннях з главою уряду. Не було б очевидних розбіжностей, явної кризи довіри між різними гілками влади та політичними силами, справи в урядової команди йшли б набагато успішніше.
Окрім справних відсотків, цифр, якими характеризується діяльність уряду в окремих галузях, маємо ще один, дуже важливий, позитив — наявність довіри народу до уряду, особисто до Юлії Тимошенко. Не секрет, що нинішній глава Кабміну впевнено очолює усі рейтинги, що, безперечно, додає їй і членам її команди енергії і бажання працювати в ім’я інтересів своїх людей.
Звичайно, є і виклики. Найголовніший, з яким команда Ю.Тимошенко не може поки що справитися, — інфляційні процеси. Я цілком погоджуюся з Президентом Віктором Ющенком, котрий застерігав урядовців від подібного. Однак, як мені здається, глава держави міг би не лише докоряти урядовцям, а проявляти і свою рішучість, як гарант Конституції, для запобігання підвищення цін.
Але хто б що не говорив, перший рубіж у сто днів командою Юлії Тимошенко подолано. Попри всі суперечливі оцінки та прогнози варто відзначити головне: уряд розуміє свої завдання, налаштований на забезпечення кращого життя своїх співвітчизників. Заради цього можна, як кажуть, пробачити певні промахи та упущення в діяльності урядової команди. Сама Юлія Володимирівна запевнила, що через кілька місяців стануть очевидними результати боротьби з інфляцією, а народ житиме заможніше. Це, напевно, відбудеться у наступні сто днів діяльності нового уряду. Хочеться сподіватися, що так воно й буде. В усякому разі, підстав для недовіри немає.


[/center]
Останнім часом у засобах масової інформації, зокрема, у телевізійній програмі «Я так думаю», наш Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко досить гарно відгукується про успіхи її урядової команди. А ось коли йдеться про недоліки, то робиться посилання: це, мовляв, від попереднього уряду, який неспроможний був справитися з важливими проблемами.
Звичайно, у світі немає жодного уряду, якому все вдавалося б здійснити. Звинувачувати когось завжди легше, ніж помічати свої промахи.
Візьмемо, наприклад, зростання цін. Воно спостерігається з вересня минулого року, перед виборами. Це і спричинило інфляційні процеси. Вибори пройшли, ми отримали нову владу. А що змінилося? Обіцянок було дуже багато, але сьогодні вже очевидно, що нас заводять в оману. На словах ніби все гаразд, а насправді — далеко не так.
Судіть самі. Юлія Тимошенко висловлювалася на предмет професійної армії. Але перевести службу на контрактну основу — це значно важче, ніж пообіцяти і, тим самим, заручитися підтримкою виборців. Де взяти мільярди гривень, аби забезпечити військовиків гідною зарплатою, житлом? Уже зараз стало відомо, що це був передвиборний популізм.
Хочу висловити своє міркування і з приводу початку виплат людям знецінених вкладів. З першого погляду обіцянка ніби виконується. Але у що обернулося для народу повернення знецінених заощаджень? У справжній обвал цін, який сьогодні не так просто зупинити. Досить завітати у магазини чи на міський ринок, щоб зрозуміти суть проблеми. Якщо восени, приміром, сало коштувало 12–16 гривень, м’ясо — 25 гривень то сьогодні вони коштують, відповідно, 24–25 гривень та 40-55 гривні. Подорожчали хліб, крупи. Соромно, що на Україні такі високі ціни на олію, овочі та фрукти.
Це що — також «спадщина» від уряду Януковича? А між іншим, сам Віктор Федорович застерігав, що виплата по одній тисячі гривень вкладникам призведе до зростання цін, оскільки цей процес не підкріплений економічними показниками. Навіть Президент Віктор Ющенко заявив, що уряд Ю.Тимошенко уже майже вичерпав річний рівень інфляції. Що нам чекати до кінця року, якщо життя дорожчатиме такими темпами? І хоча урядовці запевняють, що через кілька місяців, мовляв, усе налагодиться, однак у це важко повірити. Тим більше, що на сьогодні немає чіткої програми боротьби з інфляцією.
Чотири місяці прожила країна при новому уряді, а скільки нас спіткало проблем! Різке підвищення цін на продукти і промислові товари, нафтопродукти... А візьмемо постачання газу в нашу країну. Як послухаєш керівників держави, то ніби все гаразд, але до гараздів ще далеко. Виявляється, досі не підписаний контракт з «Газпромом» на постачання нам блакитного палива. Яким чином ми отримуємо газ, хто нам його буде постачати, якою буде ціна на блакитне паливо у майбутньому? Нічого конкретно не відомо.
Виникає запитання: невже усі ці проблеми — також «важка спадщина» від попереднього уряду? Я переконаний, що команда В.Януковича зробила багато хорошого для народу, і могла б зробити ще більше. Однак помаранчеві сили не дали їй змоги працювати.
. м.Шепетівка.[/right]