Ситуація із засміченістю міста, недостатньою кількістю сміттєвих контейнерів, урн складна і потребує кардинальних змін. Попередній досвід показав, що навіть те незначне збільшення кількості відкритих урн чи контейнерів у місті не врятувало його від стихійного засмічення та виникнення нових несанкціонованих смітників і звалищ.
Дізнавшись про ефективність боротьби зі сміттям в м.Миргороді, шляхом запровадження системи контейнерів німецької фірми «Шефер» для одночасного збору і сортування відходів, очільники нашого міста вирішили вивчити цю ситуацію і перейняти досвід.
Місяць тому на запрошення міської влади Шепетівку відвідала Валентина Бровченко — представник цієї фірми в Україні. А 22 квітня заступники міського голови В.А.Заблоцький, В.В.Кулачук, Л.С.Антонюк, секретар міської ради О.О.Костюк та начальник відділу внутрішньої політики М.І.Полодюк зустрілися з керівником з продажу продукції компанії «Шефер» на території СНД, країн Балтії та Фінляндії Вольфгангом Ермліхом. Він приїхав до Шепетівки з м.Нойнкірхена (Німеччина) спеціально для того, щоб презентувати нам систему контейнерів для збору сміття й корисних компонентів. Даний проект уже існує у Запоріжжі, Харкові, вищезгаданому Миргороді, запроваджується у Кременчуці.
Компанія «Шефер» є світовим лідером з виготовлення стелажів й іншого обладнання для складів. А ще займається виготовленням меблів для офісів і сміттєвих контейнерів з оцинкованої сталі та високоякісного пластику. Усі контейнери закритого типу й відрізняються значним терміном експлуатації (14 років).
Виявляється, система сортування сміття є не лише цільовою, економною, але й прибутковою. На світовому ринку тонна відсортованого паперу коштує від 80 до 100 євро, пластику — близько 400 євро. Отже, судячи з наших полігонів для сміття, українці вже давно мали б бути мільйонерами і жити у заможній країні.
— Німеччина відмовилась від полігонів для сміття, — каже пан Вольфганг. — Вони загрожують виникненням стихійного лиха, забруднюють повітря, ґрунтові води. Шлях до впорядкованого керування відходами — раціональний і правильний.
Отже, що пропонують нам закордонні бізнесмени в разі укладення з ними довгострокового договору про співробітництво?
Найперше — повністю перейти з контейнерів відкритого типу на закритий (місто одразу стане чистішим, покращиться гігієнічний стан довкілля). Другий крок, який нерозривно пов’язаний з першим, — сортування сміття у різні контейнери.
— Потрібно досягти того, щоб лише 28 відсотків сміття йшло на сміттєві полігони, — говорить Вольфганг Ермліх.
Для зручності контейнери мають різне забарвлення, щоб населення швидко зорієнтувалось, куди і які відходи викидати. Так, для легкої тари — контейнери жовтого кольору, для скла — зеленого, для паперу — блакитного, для біовідходів — коричневого і для залишкового сміття — чорні контейнери.
На переконання німецького гостя, нагромадження смітників не пов’язане з менталітетом нації. Люди всюди смітять однаково. Просто для того, щоб цього не було у невстановлених місцях, для населення потрібно створити належні умови.
Представників міської влади зацікавив даний проект. Залишається лише з’ясувати, скільки це коштуватиме міському бюджету. Для цього шепетівська сторона надасть німецькому керівникові проекту перелік житлових об’єктів комунальної інфраструктури міста, і лише після цього з’ясується, яка кількість контейнерів буде нам необхідна. Спочатку планується закупити контейнери для багатоповерхових будинків, а згодом, можливо, постане питання і про забезпечення ними приватного сектора.
Залишається відкритим одне питання: чому ми погоджуємося фінансувати іноземного виробника, маючи у місті два потужних підприємства — ВАТ «Шепетівський завод культиваторів» і завод «Радар»? Чи не могли б вони або інші вітчизняні підприємства отримати державне замовлення на виготовлення аналогічних контейнерів?