Вклонімося ветерану!

Володимир Афанасійович Капуло потрапив на фронт у 27 років зі студентської лави. У 1941-му він якраз закінчував Київський політехнічний інститут, де здобував освіту інженера-електрика. Як й інші студенти, поповнив ряди добровольців 37-ї армії під командуванням генерала Кривоноса, яка захищала нашу столицю. Служив у 1043-му полку 284-ї стрілецької дивізії. Тож серед фронтових нагород і численних ювілейних медалей гордістю ветерана є медаль «За оборону Києва» та орден Вітчизняної війни ІІ ступеня.
Оборона Києва була довгою і важкою. Недаремно ж кажуть, що перша перемога у роки війни здобута під Києвом, а вже друга – під Москвою. Українська столиця стримала величезний натиск ворога.
Найбільше запам’яталися ветерану страшні бої під Києвом, у Голосіївському лісі та самому Голосієві, великі втрати під Лубнами, де загинув командуючий армією генерал Кривоніс. Ще один важкий бій довелося пережити під Броварами. Саме там В.А.Капуло й отримав своє поранення в ногу і дві контузії, через які почав втрачати слух.
Перебуваючи на окупованій території, він активно займався підпільною діяльністю до березня 1944 року, а потім пішов на відповідальну роботу у Хмельницький облвиконком і до кінця війни був заброньований (тобто звільнений від служби) Проскурівським військкоматом.
У 1945 році Володимир Афанасійович починає працювати, потрапивши у Хмельницький облплан на посаду старшого інженера. Оскільки ворог у Шепетівці зруйнував паротурбінну електростанцію, В.А.Капуло за дорученням секретаря обкому партії був направлений на її відновлення. З Шепетівкою доля пов’язувала його і до війни. Тут він, хлопчина з с.Чернелівки Красилівського району, навчався в технікумі. Після його закінчення поїхав на будівництво Дніпрогесу (на його трудовому рахунку будівництво ще трьох гідроелектростанцій на річках Горинь, Случ та Вілія). І ось знову Шепетівка.
У 1946-1947 роках В.А.Капулу було призначено директором Шепетівської міжрайонної контори «Сільелектробуд». Тепер у його обов’язки входила електрифікація 5 районів нашої області. А у 1961-му його затвердили директором будівництва Шепетівського м’ясокомбінату. За великий внесок у відбудову радянської держави його ім’я, разом з іменами інших передовиків «Сільелектро», потрапило в книгу Івана Гука «ЗАТ «Електро»: 60 років. Дорога до світла». Тож окрім ветерана війни Володимир Афанасійович заслужено отримав ще й звання ветерана праці.
А у Голосіїво нині стоїть обеліск, біля якого раніше щороку збиралися бойові побратими 1043-го полку 284-ї стрілецької дивізії. Багатьох з них Володимир Афанасійович колись розшукав і підтримував листування. Можливо, хтось і цього року 9 травня прийде до братської могили в Голосіїво, покладе квіти до обеліска. Але багатьох з ветеранів, на жаль, сьогодні вже немає серед живих. За станом здоров’я не поїде туди і 94-річний Володимир Афанасійович Капуло...
Ми щиро вітаємо його і всіх ветеранів з Днем Перемоги і низько вклоняємось за наше мирне небо і щасливе сьогодення. Це ваша перемога, дорогі ветерани, ваша невмируща слава і ваш безсмертний подвиг, які вічно житимуть в серцях сучасних і наступних поколінь!