Постать російського літературного критика і публіциста Віссаріона Григоровича Бєлінського (11.4.1811 р. — 7.6.1848 р.) з різних точок зору сприймалася ще за його життя (зокрема, у дореволюційному російському та українському літературознавстві) так само суперечливо, як і в наші дні. Найчастіше полеміка йде про його житейські та літературні стосунки з Т.Шевченком.
Тарас Григорович, як відомо, зустрічався з Бєлінським на вечірці у поета і видавця О.Струговщикова у квітні 1840 року. А вже у п’ятому номері журналу «Отечественные записки» того ж року без підпису з’явилася схвальна рецензія на «Кобзар». Ще у той час в літературних колах подейкували, що її автор — В.Бєлінський. Це стверджував у 1939 році знавець текстів критика В.Спиридонов, хоча деякі історики літератури й досі з певних причин заперечують його авторство. Таким чином, В.Бє-лінський одним із перших відзначив зв’язок творчості Т.Шевченка з народною поезією, оригінальність його творів, захищав право писати українською мовою.
Високої думки В.Бєлінський був про Т.Шевченка, як про художника. Так, 1841 року в Санкт-Петербурзі надруковано 13-й випуск альбому «Наши списанные с натуры русскими...», де автор «Кобзаря» ілюструє оповідання Г.Квітки-Основ’яненка «Знахар», а кількома роками пізніше Т.Шевченко вміщує 12 портретів у виданні М.Полевого «Русские полководцы...». Обидві рецензії були схвальними.
Але В.Бєлінський, за висловлюваннями сучасників, був непередбачливим критиком. У п’ятому номері «Отечественных записок» він друкує негативний відгук на поему Т.Шевченка «Гайдамаки». Однак І.Франко 1888 року в одному із своїх листів писав, що ця критична нотатка відіграла для Тараса Григоровича певну позитивну роль, допомогла йому позбутися «вузького козацького патріотизму, а звернула його в напрямі рівнобіжних до думок Бєлінського — патріотизму на основі суто людській, соціальній».
В одному із своїх листів до авторитетного критика і мемуариста, фундатора та активного діяча Товариства для допомоги нужденним літераторам і вченим Павла Анненкова В.Г.Бєлінський, у зв’язку з викриттям Кирило-Мефодіївського товариства і посиленням урядової реакції щодо літераторів, висловлює стосовно Т.Шевченка, м’яко кажучи, помилкові думки.
Не забуваймо, що про творчість Т.Г.Шевченка і його особисті вади негативно відгукувались і деякі інші критики та літературознавці. Але той самий П.Анненков «заплющив очі» на давній лист, згадуваний вище, і разом з І.Тургенєвим та М.Чернишевським 1860 року звертався з проханнями відпустити на волю сестру і братів Тараса Григоровича, а Т.Шевченко до кінця своїх днів зберігав у бібліотеці твори В.Бєлінського.
Як би там не було, а в Шепетівці на початку п’ятдесятих років минулого століття іменем автора семитомника літературної критики В.Г.Бєлінського було названо вулицю і провулок. Вулицю відшукати не важко. Від центрального ринку йдемо вулицею Валі Котика у напрямку площі Слави і, пройшовши повз санепідстанцію та дитсадок «Михайлик», повертаємо ліворуч, на провулок Б.Хмельницького. А через два будинки — праворуч. Звідси й розпочинається нумерація вулиці Бєлінського.
Вулиця непримітна, не знаменита якимись закладами, закінчується 14-м і 25-м номерами, за якими впирається у провулок Бєлінського. Він починається від вулиці Валі Котика, перехрещується з вулицею Б.Хмельницького і зупиняється на розі з вулицею Некрасова.
Про В.Бєлінського, вулицю та провулок його імені можна було б так багато не писати. Але поспіль на кількох засіданнях сесій міської ради ініціюється питання про перейменування цих транспортних артерій. Спочатку пропонувалося назвати їх іменем Богуна. Але ж у місті вже є така вулиця.
І ось виникла нова ідея — назвати вулицю і провулок іменем Миколи Міхновського. І хоча це ім’я звучить серед числа героїв книги сучасного автора В.Нартова «Видатні особистості України», мені чомусь не хочеться, щоб моя вулиця носила ім’я одного із засновників українського націоналізму, якого арештовував В.Винниченко і який 1918 року був у опозиції до гетьмана П.Скоропадського і Директорії УНР.
Наприкінці скажу, що днями я особисто провів опитування практично всіх мешканців вулиці та провулку, і ніхто з них не погоджується на перейменування. Отож до громади, панове, варто дослухатися. Адже В.Бєлінський критикував не лише Т.Шевченка.