Ніхто не заперечуватиме того, що великою і незрівнянною цінністю усіх часів і народів була і залишається вода, яку справедливо називають джерелом життя. Не випадково щорічно на початку весни відзначається Всесвітній день водних ресурсів. Але будемо відвертими: ми не завжди глибоко усвідомлюємо важливість води для нас.
Наше місто має питну воду, але вона вимагає постійних фільтраційних процесів і, відповідно, фільтруючих матеріалів. Адже так склалось природно, що у місцевій воді підвищений вміст заліза, що, безперечно, створює певні проблеми у роботі Шепетівського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства.
Яка його ефективність і перспективність? Чи покращилась якість води? З цими запитаннями ми звернулися до лікаря з комунальної гігієни райсанепідстанції А.Г.НЕЧИПОРУКА. Ось що він розповів.

— Чимало шепетівчан — споживачів питної води — цікавить це важливе питання. В сучасних технологіях водоочищення одне з головних місць посідають фільтраційні процеси, а також фільтруючі матеріали. Прогресуюче погіршення екологічного стану водних об’єктів вимагає постійного оновлення фільтруючих елементів, до яких висуваються високі технологічні та екологічні вимоги.
До нової генерації сучасних фільтруючих матеріалів належать й цеоліти. Це природні мінерали, які складаються з гідратованих алюмінесилікатів, основою яких є тетраедри діоксиду силіцію. Внаслідок їх особливого розташування в структурі цеоліту утворюються певні канали та порожнини, які поєднуються між собою за допомогою так званих «вікон» певного розміру. Пориста кристалічна структура цеолітів легко поглинає молекули, розмір яких менший за діаметр вхідних «вікон» та не пропускає більших за розміром молекул, тобто є «ситом». Цеоліти — перспективна природна мінеральна сировина, що має високі технологічні параметри, відсутні негативні екологічні наслідки при широкому застосуванні.
— Вони не псуються з часом?
— Ні. Цеоліти не набрякають у воді, легко обробляються з наступним фракціюванням, мають унікальні молекулярно-ситові, сорбціонні, каталітичні, протирадіаційні, бактерицидні та інші властивості. А головне — безпечні для живих організмів. Крім природного матеріалу в цеоліті є кварц, польовий шпат, слюда, карбонат тощо.
— Андрію Григоровичу, а чи визначено термін експлуатації цеолітів?
— Так. Термін експлуатації 10 років, а хімічна стійкість є задовільною.
— Працівники місцевого ПВКГ застосовують так званий сокорницький цеоліт, як фільтруючий матеріал. У чому його особливість?
— Сокорницький цеоліт відповідає усім необхідним вимогам, які висуваються до фільтруючих матеріалів водоочисних споруд та зареєстровані у переліку матеріалів, дозволених до застосування в Україні для очищення води господарсько-побутового призначення.
— Наскільки мені відомо, ви, як лікар з комунальної гігієни, провели дослідження практичного застосування цеоліту на міськводоканалі...
— Так, водозабезпечення у місті здійснюється виключно за рахунок підземних вододжерел, головною проблемою яких є підвищений вміст заліза — до 4 мг/л. Щодо санітарно-хімічних досліджень, то вони проводились акредитованими лабораторіями райсанепідстанції та відомчої лабораторії міськводоканалу. По закінченні математичної обробки навіть річних даних (за 2007 р.) лабораторних досліджень води до водоочисних станцій (з цеолітним завантаженням фракцією 3-5 мм) були встановлені статистично достовірні результати ефективного очищення: (залізо, аміак, мутність). Висновок: використання цеолітів для очищення води на підприємствах водного господарства є економічним, ефективним і перспективним.
— Щиро дякую вам, Андрію Григоровичу, за інтерв’ю! Будемо сподіватись, що перспективна природна мінеральна сировина, якою є цеоліт, допоможе з часом «поставити» місцеву питну воду в ряд високоякісних. Нам, споживачам, необхідно навчитися раціонально і дбайливо використовувати її у повсякденному житті.