Неподалік міста, серед соснового лісу, якому далеко за 60 і який достеменно пам’ятає трагедію, що «розігралась» тут, на 603-му кілометрі, в роки Другої світової війни, зібралось чимало учасників мітингу пам’яті. Стояли мовчки, у зажурі, уявляючи ті страхітливі дні, години й хвилини, коли фашистські кати звозили сюди військовополонених, підпільників, поранених червоноармійців, жителів, в тому числі єврейської національності, усіх підозрюваних у протидіях фашистському Рейху. Пліч-о-пліч лежать у довжелезній братській могилі ні в чому не винні мирні жителі навколишніх населених пунктів, з сусідніх Славутського, Полонського, Ізяславського та Старокостянтинівського районів.
Висока пам’ять гріє нашу душу. У світлий день 9 травня тут, на місці трагедії, зібралися юні та літні — ті, хто пройшов дорогами війни, хто руками і мозолями, кров’ю і потом здобув вимріяну впродовж чотирьох довгих років жадану Перемогу.
З тисячами мучеників тих далеких розстріляних літ прийшли на побачення нащадки.
Мітинг пам’яті відкрив директор центру реабілітації дітей-інвалідів Л.І.Строкатюк. Звучить Гімн України. Слово надається секретареві міської ради О.О.Костюку. Він щиро вітає усіх зі святом Перемоги, зичить міцного здоров’я, щастя, благополуччя, оптимізму, злагоди і святкового настрою, закликає завжди пам’ятати те, що з нами сталося, аби воно не повторилося.
Виступаючий нагадав про те, що не всі знають, що у ті страшні роки тут міг бути розстріляний і великий майбутній актор, єврей за національністю, зовсім юний тоді Інокентій Смоктуновський. Завдяки простій українській жінці, шепетівчанці, юнак із концтабору залишився живим.
Хвилиною мовчання присутні на мітингу вшанували світлу пам’ять невинно убитих.
Найщиріші вітання і поздоровлення від ради ветеранів міста та ветеранської організації ДП «Шепетівське лісове господарство» передав краянам В.Г.Гнідий. Він висловив щиру вдячність вчителям і учням НВО № 3 за те, що рік у рік вони доглядають за братською могилою, упорядковують її.
— Низько вклоняємося перед пам’яттю полеглих, а живим ветеранам війни, учасникам бойових дій зичимо довголіття, мирного сонячного неба, — наголосив у своєму виступі депутат районної ради, директор ДП «Шепетівське лісове господарство» В.М.Сасюк.
Заступник директора НВО № 3 І.С.Білоус словами з вірша нагадала про те, що кожен метр цієї землі скроплений невинною кров’ю. Українці, євреї, поляки, росіяни заплатили дорогу ціну за свободу — віддали своє життя за світлий сьогоднішній день. І хоча невблаганний час віддаляє від нас 9 травня 1945 року, пам’ять про цей день має залишатись у серці кожного з нас. І, як нагадування, звучать рядки: «Де була б ти сьогодні, Європо? Де була б ти, якби не вони?». Кожний має дати відповідь на ці запитання.
Поруч з обеліском — Менора. Поруч — вінки, корзини, живі квіти, вогники запалених свічок... Слово для виступу надається голові єврейської общини, директору міжрайонної друкарні З.Ю.Фрейліхману. Він наголосив на тому, що минула Велика Вітчизняна війна залишила по собі «слід» — кожен другий став інвалідом чи не повернувся з далеких воєнних доріг, але усі вони — наші діди і батьки, брати і сестри — йшли до Перемоги.
На Менорі викарбовано напис: «На цьому місці в роки Другої світової війни фашисти розстріляли понад 9 тисяч представників єврейської національності з міста Шепетівки і навколишніх населених пунктів». Через десятиріччя дивляться нам в душі закатовані без слідства і суду, без усвідомлення того, що коїли нелюди. Ми маємо пам’ятати про це!
Звучить пісня про Україну у виконанні музичного керівника НВО № 3 О.Є.Башинської та учня першого класу Михайлика Демидюка.
Мітинг, присвячений 63-й річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні закінчено. Але ще довго стояли у скорботі біля братської могили його учасники.