Закінчився піст, і біля відділу РАЦСу зарясніло святково вбраними автомобілями. Розпочалася пора весіль. Молоді, вродливі, радісні пари.
Дивишся на них і одразу пригадуєш казки, що закінчуються одруженням головних героїв та словами: «Жили вони довго та щасливо». Тільки шкода, що у реальному житті не все так просто. Можливо, весільний бал і справді схожий на казковий, а от далі на молоді подружжя звалюється безліч клопотів та випробувань. Їх, на жаль, не вирішиш помахом чарівної палички.
Казковим героям простіше. Після одруження до їхніх послуг надається палац. У наш час годі сподіватися не те що на замок, навіть на невеличку однокімнатну квартирку. Житлове питання — проблема номер один для молодих сімей. Дуже багато юнаків та дівчат не поспішають одружуватися саме через банальну причину — «немає де жити». Лише одиниці щасливчиків мають власне помешкання. Усім іншим залишається або жити з батьками, або наймати квартиру чи будинок. Перший варіант матеріально вигідний, але двом різним поколінням іноді не дуже затишно під одним дахом. Частенько це призводить до сварок, конфліктів, непорозумінь. Наймане помешкання — це додаткові витрати, та все ж таки певна самостійність.
Шепетівчани Альона та Сергій (прізвище просили не називати) одружені уже п’ять років. Весь цей час орендують однокімнатну квартиру. Кажуть, що спочатку місця вистачало, та коли народилася донечка, а потім і синочок, стало тіснувато. Діти ростуть, їм потрібен простір. Тому думають шукати щось більше. Але це, відповідно, потребує коштів, яких у сім’ї не вистачає. До того ж, наймана квартира все таки «чужа» і у ній не дуже виходить облаштовувати затишне сімейне гніздечко. Адже у будь-який час господарі можуть передумати здавати помешкання, тоді доведеться знову переїжджати.
Придбати власне житло сімейна пара не може. Ціни ростуть, як гриби. З такими темпами на квартиру доведеться відкладати все життя. Кредит у банку подружжю не дають. Заробітна плата Сергія цього не дозволяє. Навіть якби позику вдалося взяти, то на її виплату йшов би весь бюджет сім’ї, нічого не залишалося б на їжу та речі першої необхідності. А якщо брати кредит у банку, то потім доведеться переплатити аж 22 відсотки. Сумно, але такі реалії.
А от у країнах Європи, де доходи населення значно більші, ніж у нас, житлові кредити навпаки безвідсоткові.
Сподівалося подружжя на молодіжне кредитування. Тоді вони, як молода сім’я, яка має двох дітей, сплачували б 75 відсотків суми, решту 25 — держава. Та поки дію цієї програми у Шепетівці призупинено. Ставати на чергу потрібно у м.Хмельницькому, відповідно, там і отримувати житло. Це значить, залишити тут роботу і шукати її в іншому місті. На це піде час. Така нестабільність сім’ї не по кишені. Адже працює лише Сергій. Альона виховує дітей. Старша трирічна донечка Аня ходить у садочок, синочку Дмитрику лише півтора роки. Коли маленький трішки підросте, Альона теж планує виходити на роботу. Вже підшуковує підходяще місце.
— У наш час бути домогосподаркою собі може дозволити не кожна, — з гіркою усмішкою каже дівчина. — Зараз повинні працювати і мами, і тата, і дідусі, і бабусі. Дуже хочеться, щоб ми допомагали батькам, та поки що виходить навпаки – вони по можливості допомагають нам.
Витрат у молодої сім’ї й справді багато. Треба заплатити за квартиру, дитячий садок, купити продукти харчування, якщо необхідно, ліки. А держава на одну дитину до трирічного віку сплачує лише 130 гривень допомоги. Цієї суми вистачає тільки на памперси та засоби гігієни. Що вже говорити про одяг та іграшки. За 130 гривень купиш лише курточку або теплий костюмчик. Дешеві іграшки іноземного виробництва мають сумнівну якість. Екологічно чисті, українські — надто дорогі. Та навіть м’ясо, яке дуже потрібно їсти дітям, зараз стало мало не предметом розкоші. Соціальні виплати ніби збільшують, та водночас ціни їх «з’їдають».
— Молода сім’я в Україні соціально незахищена. Мало того, — продовжує Сергій, — держава іноді просто заважає працювати. Однієї заробітної плати родині не вистачає. Я намагався відкрити невеличку власну справу. Та для цього потрібно обходити стільки інстанцій, витратити стільки коштів! Це знову позики, кредити... Виходить якесь замкнене коло. Для молоді немає ніяких знижок, пільг. Тяжко самотужки ставати на ноги.
Саме проблеми безгрошів’я, необладнаного побуту частенько стають причиною чвар та навіть розлучень молодих сімей. Альона та Сергій погоджуються, що побут іноді може знищити хороші стосунки. Хтось приходить стомлений з роботи, когось втомлюють хатні клопоти. Негативна енергія накопичується усередині, а потім виливається назовні. У такі моменти слід ставитись один до одного з терпінням та розумінням.
Сергій порівнює сім’ю з кораблем. Якщо хтось з команди дасть збій, судно просто потоне в океані негараздів.
— А коли люди справді кохають один одного, — додає Альона, — тоді ніякі побутові проблеми їх не злякають.
А ще надію та віру у власні сили подружжю дає малеча. Їхні дзвінкі голоси, допитливі очі та щирі посмішки вселяють оптимізм та допомагають долати усі труднощі. Альона та Сергій переконані, що у їхній сім’ї ще буде поповнення. Та спочатку треба вирішити житлову проблему.
— Діти — найбільша радість у житті людини, — стверджує подружжя. — Ми повинні самі творити для них щасливе майбутнє і докладати для цього максимум зусиль.
Залишається додати, що держава мала б хоча б трішки допомогти у цьому молодим сім’ям. Тоді казка стане реальнішою.