Китайське ушу — комплекс усіх видів бойових мистецтв

На базі спортивного комплексу ВФСТ «Колос» минулого року створено обласний осередок Української федерації ушу, який очолює Володимир ГНАТЮК.
Ми попросили Володимира Миколайовича розповісти нашим читачам про становлення обласної федерації з даного виду спорту, про тих, хто сприяє цьому. Але найперше — що таке ушу? Саме з цього запитання розпочався діалог з Володимиром Гнатюком.

— Термін ушу, — сказав В.М.Гнатюк, — об’єднує в собі усі види і стилі бойових мистецтв Китаю. Ушу має два напрямки. Спортивний, що ділиться на «таолу» (гімнастичні й технічні комплекси на основі бойових технік стилю «чаньцюань» — довгий кулак, «наньцюань» — південний кулак, «тайцзицюань» — кулак тайцзи, технічні комплекси зі зброєю, а також демонстраційна програма: технічні комплекси інших стилів ушу, парні та групові виступи) та на «саньшоу» (контактні поєдинки, де лише незначні нюанси правил проведення двобою відрізняють «саньшоу» від таких видів єдиноборств, як контактне карате, козацький двобій, панкратіон, фрі-файт).
Другим напрямком є традиційне китай ушу. Це системи і стилі бойових мистецтв Китаю, де зберігаються традиції древніх майстрів у методиці, філософії, техніці й суті самого ушу. Традиційне ушу — це основа, безцінний спадок, завдяки якому стало можливим утворення такого виду спорту як ушу. До речі, визнаного у всьому світі, а також в Україні.
— Якому напрямку віддаєте перевагу Ви, як людина, яка має неабиякий досвід у бойових мистецтвах?
— Незважаючи на те, що я виховав немало чемпіонів з контактного карате, козацького двобою, панкратіону, кікбоксингу, все-таки віддаю перевагу традиційному напрямку. Чому? Тому що бойові мистецтва, як спорт, це адаптований варіант бойових мистецтв до сучасної структури спорту взагалі, тоді як традиційні школи формувалися сотні років і за мету ставили удосконалення духовної і фізичної структур людини через пізнання себе та навколишнього світу, приведення до гармонії зовнішніх і внутрішніх аспектів людського буття. А бойовий аспект — це лише початок шляху.
Формувався я, як тренер, вчитель саме на традиційній основі. І взагалі, моя стратегія, як голови обласного осередку Української федерації ушу, грунтується, насамперед, на розвитку традиційного напрямку. І логічно, що першим кроком для досягнення мети було проведення на рідній «колосівській» базі у нашому місті обласного семінару з традиційного ушу, (розділ «цігун»), який проводив відомий не лише в Китаї, а й у всьому світі майстер Му Юнь Чунь. До речі, багато років тому, під час нашої першої зустрічі, цей майстер взагалі змінив мій погляд на бойові мистецтва, і сьогодні я з великою вдячністю називаю його вчителем.
— Розкажіть, будь ласка, що таке «цігун», і як проходив сам семінар?
— Перш за все хочеться відзначити, що для участі в цьому заході приїхали більшість провідних тренерів з контактних єдиноборств області. Отже, обласний статус семінару, таким чином, був підтверджений повністю.
Тепер щодо «цігун». «Ці» — життєва енергія, «гун» — робота. До речі, в оздоровчому плані «цігун» може займатися будь-яка людина, не маючи жодного відношення до бойових мистецтв, але, безумовно, під контролем досвідченого інструктора. «Цігун» поділяється на динамічний (заняття в русі) і статичний (робота у нерухомому стані). Загалом, якщо людина, яка практикує «цігун», досягає певних успіхів у роботі з «ці», то інші люди, що знаходяться поруч, можуть відчувати позитивний вплив як на фізичному, так і на психологічному рівні.
А сам семінар проходив у дуже насиченому режимі. Спочатку майстер розвіяв усі міфи про ушу, які, на жаль, в основному й формують погляд на бойові мистецтва людей Заходу. Ніякої містики! Все логічне, зрозуміле, і в той же час глибинне і суттєве пояснення самої суті бойових мистецтв Сходу загалом.
Майстер відкрив потік енергії «ці» у кожного з учасників семінару і навчив шукати та відчувати енергію в руках. Завдання не з легких. Мені було простіше, бо я вже володів цими навичками, а іншим було важче.
Статична позиція — руки перед собою на рівні плечей, які утворюють кола. Через кілька хвилин виникає нестерпний біль у м’язах плечового поясу, в ногах, з’являється бажання опустити руки і не піднімати їх кілька годин.
Провів гість також і навчання ведення «ці» в русі. Це низка спеціальних вправ, мета яких — навчитися зберігати відчуття «ці» в тілі під час руху, що дуже важливо для практикуючих бойові мистецтва. Безумовно, усіх вразила демонстрація майстром бойової техніки з викидом «ці», так званих внутрішніх стилів ушу — «тайцзицюань» та «багуаджан».
Майстру 61 рік, але потужність його техніки вражає. Після практичних занять з «цігун» було чимало різноманітних запитань до майстра стосовно лікувального масажу з використанням так званих точок акупунктури. Му Юнь Чунь навчав діяти енергією «ці» на певні зони з метою лікування травм, різних хвороб, в тому числі й хронічних, якими людина може хворіти роками, а тут позитивний ефект проявляється вже у перші хвилини роботи з енергією «ці». До речі, слід зазначити, що майстер має вищу медичну освіту, тому принципи дії «ці» в лікувальному плані він обгрунтував ще й з позиції лікаря.
А закінчився семінар уроками каліграфії. Цікаво було спостерігати, як енергія «ці» через пензель в руках майстра відображалася на папері у вигляді вишуканих ліній ієрогліфів.
Хочу підкреслити, що тренерів області вдалося правильно зорієнтувати щодо розвитку бойових єдиноборств загалом, адже спілкування з видатним майстром, навчання під його керівництвом має неперевершений позитивний вплив на тренера і в плані його особистості, що несе відповідальність за ту науку, якої він навчає інших, особливо дітей, і, безумовно, на його кваліфікацію.
Щодо мене особисто, то мені було дуже приємно, коли Му Юнь Чунь надав мені особисто право проводити заняття з «цігун» і включати цей розділ у тренувальний процес з підготовки спортсменів обласного осередку федерації ушу.
— Відомо, що організація будь-якого заходу потребує значних затрат, в тому числі й фінансових. Як Ви вирішуєте ці проблеми?
— Безумовно, проблема фінансування є однією з найважливіших в організації будь-якого спортивного заходу. І в цьому мені допомагають люди, які не байдужі до розвитку спорту. Хочу висловити велику вдячність підприємцю Віктору Володимировичу Шевчуку, який, до речі, має ступінь майстра з карате-до, голові правління ВАТ «Шепетівський ДОК» Олегу Юрійовичу Захарчуку, голові районної ради ВФСТ «Колос» Галині Пилипівні Токарєвій, які неодноразово надавали вагому допомогу в організації та проведенні різних змагань з контактних єдиноборств у нашому місті.