Як і колись, нині професія бухгалтера є затребуваною і необхідною на будь-якому маленькому чи великому підприємстві, у державних установах і приватних фірмах, у торговельній мережі, одним словом — всюди.
Шепетівський технікум Подільського державного аграрно-технічного університету дав путівку в життя 14 тисячам спеціалістів бухгалтерського обліку. У його стінах студенти отримують ті ґрунтовні знання, здобувають ті професійні навички і вміння, які потім складають основу всієї бухгалтерської практики спеціаліста.
Випускницею цієї, так би мовити, кузні бухгалтерів, також є і Алла Вікторівна Дрейко. Щоправда, тоді її навчальний заклад називався просто — сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку. Нині вона обіймає посаду головного бухгалтера у навчально-виховному комплексі № 1. Тож з нагоди професійного свята, мова піде саме про неї.

Кажуть, що бухгалтер — це людина в піджаку і окулярах, яка не відриває погляду від паперів. Та, завітавши до бухгалтерії НВК № 1, я побачила зовсім інші образи двох молодих, стильно одягнених усміхнених жінок.
Як з’ясувалося, одна з них була героїнею нашої розповіді, інша — її колега, бухгалтер-касир Олена Леонтіївна Зінчук. У цей літній час у школі було порожньо: педагоги — у відпустці, техпрацівники — робили ремонт, і лише бухгалтери продовжували працювати у звичному режимі.
Розговорившись з Аллою Вікторівною, я дізналася, що після закінчення сільськогосподарського технікуму з відзнакою у 1992 році вона розпочала свою професійну діяльність з міського управління освіти, куди прийшла на посаду бухгалтера.
— Чесно кажучи, у дитинстві я мріяла стати медиком. Але в 10 класі раптом передумала. Мабуть, велику роль відіграла любов до математики, яку мені прищепила вчителька Наталя Василівна Дячук у рідній 7-й школі. Закладені нею знання стали мені у нагоді під час навчання в технікумі.
Важливим є і мій перший професійний досвід в міському управлінні освіти. Інколи саме перше місце роботи кладе відбиток на подальше ставлення до професії. Хочу сказати, що колектив управління освіти добре прийняв мене, молодого недосвідченого спеціаліста. Досі вважаю своїм наставником Галину Антонівну Федчишину, тодішнього головного бухгалтера міського управління освіти, до якої по кілька разів на день я зверталась за порадою. І вона терпляче вислуховувала мене, роз’яснювала те, що було для мене новим і незрозумілим.
Дійсно, робити бухгалтерську справу досконало у всіх відношеннях важко навіть професіоналам. Постійні зміни у чинному законодавстві потребують і нових змін у звітності. За усім цим бухгалтер має пильно стежити, бути в курсі всіх фахових новин.
Після реорганізації міського управління освіти А.В.Дрейко потрапила до НВК № 1.
— Цим я завдячую нашому директору — Галині Опанасівні Можейко, яка повірила у мене і не побоялася взяти на роботу молодого спеціаліста, який щойно вийшов з відпустки по догляду за дитиною. Я завжди пам’ятатиму і дякуватиму їй за це.
Як показало життя, директор не помилилась. У колективі лише схвальні відгуки про головного бухгалтера. Усі одразу помітили старанність і наполегливість Алли Вікторівни у роботі. Вона не лише вчасно здає усі місячні, квартальні та річні звіти, але й уважна до людей: завжди видасть необхідну довідку, нарахує відпускні чи лікарняні. Одним словом, претензій чи зауважень щодо її добросовісності у роботі ні у кого ніколи не виникало.
— До того ж, вона весела, компанійська, — говорить колега — бухгалтер О.Л.Зінчук. — З нею легко працювати. Вона вміє пожартувати, створити гарну атмосферу в нашому кабінеті. Хоча, звичайно, будучи вимогливою до себе, вона вимагає старанності у роботі й від інших.
— Алла Вікторівна — чудова людина, — розповідає тимчасово виконуюча обов’язки директора НВК № 1 Н.С.Дмитрієва. — Вона дуже грамотний і відповідальний спеціаліст, справжній професіонал. Все обміркує кільканадцять разів, прийме виважене рішення і в результаті все буде зроблено правильно й чітко. Нашому закладу дуже пощастило з таким працівником.
— Як спеціаліст — вона просто молодець. І взагалі, ми дуже задоволені роботою наших бухгалтерів. До них завжди можна звернутися. Вони ніколи нікому не відмовляють у допомозі, — діляться враженнями техпрацівники О.О.Фещенко та О.В.Мачульська.
Що ж, за людей говорять їхні вчинки. І, мабуть, не даремно існує вислів, що бухгалтер — це не професія, а спосіб мислення. Навіть у відпустці (а в бухгалтерів вони такі короткотривалі!) його не залишають хвилювання: чи все правильно зробив, чого ще не встиг, а що потрібно буде ще зробити?
— Наша робота, як і мамина на кухні — непомітна, — посміхається Алла Вікторівна. — Її ніколи не видно. Та варто мамі захворіти — все виходить з ладу. У нас, бухгалтерів, так би мовити, своя «кухня». Коли все добре — нашої роботи не видно, та варто один раз припуститися помилки, як її помітять усі. Тому й доводиться не рахуватися з особистим часом.
Нам залишається лише привітати Аллу Вікторівну і всіх бухгалтерів зі святом, побажати їм міцного здоров’я та усіляких гараздів у їхній нелегкій, відповідальній роботі.