Мале Полісся – один з найбільш своєрідних природно-географічних районів України. Досі у ньому відсутні національні природні парки, хоча природний потенціал цього краю створює всі умови для виховання і відпочинку на природі. У східній частині Малого Полісся (Ізяславський та Старокостянтинівський райони) пропонується створення національного природного парку, в самій назві якого відображена назва регіону – «Мале Полісся».
Межі проектованого національного парку (на площі 25905 га) умовно проходять долинами рік та Нетішинського водосховища-охолоджувача. На півночі – річка Горинь і водосховище-охолоджувач, витік річки Гнилий Ріг; на сході – річка Горинь, на північному заході — річка Вілія; на півдні – притоки річок Горинь та Вілії.
Тут зосереджені запаси будівельного та кварцового піску, родовища різних сортів глини. У знижених місцях та у заплавах річок утворюється торф. Тут добре збережені рослинність і фауністичні комплекси, висока залісненість, мальовнича заплава Горині, унікальні мальовничі озера, серед яких найбільш відоме озеро Святе. Багатим і своєрідним є рослинний і тваринний світ.
Природа цього краю потребує охорони та захисту. Вже зараз на проектованій території створено 26 територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного і місцевого значення. Створення національного природного парку «Мале Полісся» допоможе зберегти природу, регламентувати природокористування, відкриє значні можливості для проведення туризму та рекреації.

Історико-культурна цінність
Протягом низки століть Південно-Східна Волинь виступала важливим форпостом духовності, культури і науки краю. Археологи стверджують про заселення цієї частини області з найдавніших часів. Археологічні знахідки ка-м’яних сокир, ножів та серпів, мотик, наконечників стріл, засвідчують, що на берегах річки Горинь, поблизу сіл Крупець, Стригани люди жили у період кам’яного віку (5-6 тисяч років тому). Поблизу сіл Кривин, Солов’є та у Славуті знайдено пам’ятки Черняхівської культури (2-5 століття нашої ери). Великий вплив на суспільно-економічний розвиток цієї частини області має Нетішин – молоде місто енергетиків (хоча перша згадка про Нетішин, як невелике село, відноситься до 1542 року).

Флора і рослинність
У складі флори території проектованого національного природного парку значною виявилась її раритетна компонента. За попередніми даними тут зростає 15 видів рослин, занесених до Червоної книги України, 35 видів, які охороняються у Хмельницькій області (регіонально рідкісні), та 5 видів, які є рідкісними на території досліджень, зоологічний статус яких в області ще не визначений. З рослин, що занесені до Червоної книги України, декілька зростають на території біля м.Нетішина, а саме:
Коручка болотна – на Хмельниччині вона є дуже рідкісною. Єдине відоме сучасне місце-зростання виду в заболоченому зниженні на терасі р. Горинь в урочищі Сільце, неподалік Нетішина.
Коручка морозниковидна – виявлена в де-кількох місцях: в дубово-грабовому лісі біля м.Нетішина, у соснової грабовому лісі Кривинського лісництва та у чагарникових заростях біля русла р. Горинь.
Коручка темно-червона – на території майбутнього парку є рідкісним видом. Відмічена лише на ділянці старого дубового лісу неподалік м.Нетішина.
Лікоподіелла заплавна – єдине відоме місце-зростання лікоподіелли знаходиться неподалік м.Нетішина у Кривинському лісництві, у заболоченій улоговині тераси р. Горинь.
Пальчатокорінник м’ясочервоний. Ця лучно-болотна орхідея є однією з найбільш поширених рослин цього роду, але, як і всі орхідні, страждає від осушення лук та боліт. Великі популяції пальчатокорінника м’ясочервоного відмічені на торф’янистий луці, що утворилась у притерасній смузі біля вільшняка в околицях м. Нетішина.
Достатньо висока частка рідкісних видів у складі флори нашої території є показником збереженості природних екосистем. Досить значним виявився список регіонально рідкісних видів, характерною особливістю яких є значна частка видів, насамперед болотних екосистем – журавлина болотна, осока пухнастоплодна та інші. Певний інтерес викликає поширення на терасі р. Горині такого виду, як ожина шорстка, який в Україні поширений у Карпатах та прилеглих територіях.
Ожина шорстка — цей центральноєвропейський вид знаходиться тут на східній межі ареалу, швидко поширюється, займаючи значні ділянки і формує угруповання.
Соснові ліси, яки розміщуються в околицях міст Нетішина та Славути, мають розріджений моховий покрив з домінуванням у травостої мітлиці тонкої, рідше – костриці овечої. Поблизу м. Нетішина виявлені ділянки соснових лісів з ожиною різноманітних видів: ожиною шорсткою, ожиною сизою, ожиною несійською, а також малиною.
Цінна ділянка старого дубово-грабового лісу збереглась в околицях м. Нетішина. У складі деревостану збереглись окремі дуби віком до 200 років, є й старі граби. Також спостерігається добре відновлення граба та клена гостролистого. У травостої переважають характерні для дубово-грабових лісів рослини – зірочник ланцетолистий, зеленчук жовтий, яглиця звичайна. З рідкісних видів відмічена лілія лісова, занесена до Червоної книги України.
Характерними для території проектованого національного парку є чорновільшняки. Одна з найбільш збережених ділянок цих лісів знаходиться у прибережній смузі заплави р. Горині поблизу м.Нетішина. По краю вільшняка виявлений рідкісний вид папороті – голокучник дубовий.
У заплаві р. Горині є справжні луки, які представлені угрупованнями мітлиці тонкої, тонконогу лучного та костриці червоної. Але значна частина лук у заплаві р. Горині, особливо поблизу м. Нетішина, трансформована і перебуває на різних стадіях дигресії, мають місце розорювання лучних ділянок майже до урізу води. Все це завдає шкоди лучним комплексам.
Болота багатого мінерального живлення відмічені у заплаві р. Горині та на заростаючих озерах Славутського району, де розміщуються типові види болотного різнотрав’я – чистець болотний, підмаренник болотний, м’ята водяна, незабудка болотна, омег водяний тощо.
Водна рослинність у проектованому парку приурочена до русла р. Горині, незарослих озер, штучних водойм. Значне поширення вона має на мілководдях та уздовж берегів водойми-охолоджувача Хмельницької АЕС. У водоймі-охолоджувачі Хмельницької АЕС виявлені екземпляри рогозу Лаксмана, поширені у південній частині України. Поширення рогозу Лаксмана на північ вчені пов’язують з будівництвом гідроспоруд.
У складі рослинного покриву дослідженої території майбутнього національного парку є 5 угруповань, які занесені до Зеленої книги України. Неподалік м. Нетішина зустрічаються представники двох груп, а саме:
Угруповання грабово-дубового лісу волосистоосокового та яглицевого. Старі ділянки серед-ньоєвропейських лісів, східна межа острівного поширення яких в Україні проходить на Лівобережжі, а південна співпадає з межею степової зони. Ділянка такого лісу збереглась неподалік м. Нетішина.
Угруповання їжачої голівки малої. Ці угруповання знаходяться в Україні на південній межі поширення у прибережній смузі одного з озер урочища «Теребіжі» та у замкнутій водоймі на терасі р. Горині неподалік м. Нетішина.

Фауна
На території проектованого національного природного парку «Мале Полісся» зареєстровано 255 видів хребетних тварин, з них 18 видів кісткових риб, 11 – земноводних, 7 – плазунів, 186 – птахів (109 видів гніздових і перелітних, по 34 – осілих і перелітних, 9 – зимуючих), 33 види ссавців.
Лісові, водно-болотяні, лучно-болотяні, чагарниково-лучні, лучні і агробіотопи по різному заселені хребетними тваринами. У населених пунктах спостерігається лише 6 видів земноводних, 2 види плазунів, 31 вид птахів та 8 видів ссавців.
Мисливська фауна парку представлена 14 видами хребетних: широконіска, попелюх, чернь чубата, нерозень, пастушок, коловодник великий, коловодник звичайний, баранець звичайний, ласка, куниця кам’яна, тхір чорний, козуля звичайна, ондатра, бобер.
На території проектованого національного природного парку «Мале Полісся» зустрічаються 4 види тварин з Європейського Червоного списку, 101 вид — у Додатку Другої Бернської конвенції, 11 видів тварин, які занесені до Червоної книги України, та 53 види, що включені до Переліку видів тварин, які охороняються у Хмельницький області.

Природно-заповідна мережа
При створенні національного природного парку «Мале Полісся» до його складу увійдуть 26 територій та об’єктів природно-заповідного фонду області загальною площею 2602,65 га, що становить 10,05 відсотка від загальної площі проектованого парку, 16 з них – в Ізяславському районі, 10 – у Славутському.

Примітка: за матеріалами роботи доктора біологічних наук, професора Т.Л.Андрієнко «Мале Полісся» – проектований національний природний парк України» (2007 р.).
Повний текст роботи Т.Л.Андрієнко викладено на сайті центральної бібліотеки м.Нетішина.