В Україні певні категорії громадян-пільговиків, згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 2006 року «Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту населення», мають право на щорічне або періодичне безкоштовне лікування у санаторних закладах.
Такими пільгами, згідно з постановою, щороку можуть користуватися інваліди війни та учасники бойових дій; раз на два роки — учасники війни, особи, на яких поширюється дія закону про статус ветерана війни, та інваліди загального захворювання. Також щороку путівками на оздоровлення мають забезпечуватись інваліди-спинальники (із захворюванням на ДЦП та із травмами спини), але у межах існуючої черги та надходження пільгових путівок.
Зрозуміло, що стовідсоткового оздоровлення даних категорій громадян нашого міста, області та й усієї країни ніколи не буває. Причини невиконання програм соціального захисту населення слід шукати на державному рівні.
Для оздоровлення ветеранів війни, інвалідів війни та учасників бойових дій у нас функціонує всього шість санаторно-курортних закладів Міністерства праці, а саме: санаторій «Ветеран» у м. Алушті (захворювання органів дихання), «Перемога» у м. Києві (серцево-судинні захворювання та порушення кровообігу), «Салют» у м. Одесі (захворювання опорно-рухового апарату), «Батьківщина» у м. Трускавці та «Слава» у м. Миргороді (шлунково-кишкові захворювання) і санаторій ім. Сімашко в смт. Сімеїзі (АР Крим). А путівки для інвалідів загального типу захворювань та інших надходять до міського управління праці та соціального захисту населення з Державного фонду інвалідів. До нього можуть відноситись будь-які санаторії України необхідного профілюючого типу.
Гадаю, читачам буде цікаво дізнатися, як вирішується питання забезпечення путівками у санаторно-курортні заклади громадян пільгових категорій у нашому місті.
За даними міського управління праці та соціального захисту населення, у 2007 році путівки на оздоровлення отримали: 19 інвалідів війни, 13 учасників бойових дій, 28 учасників війни, 2 особи, на яких поширюється статус ветерана війни (дружини померлих ветеранів та ін.), 11 інвалідів загального захворювання та 9 інвалідів-спинальників. Отже, за попередній рік своїм правом на безкоштовне оздоровлення скористалося лише близько 30 відсотків громадян — ветеранів та учасників Великої Вітчизняної війни. Що ж стосується загалом категорії інвалідів, то їхня черга у місті значно більша. Путівки отримали лише 15 відсотків інвалідів від загальної кількості тих, котрі перебувають на обліку.
Станом на липень поточного року до міського управління праці та соціального захисту населення уже надійшло 109 заявок від громадян на санаторно-курортне лікування у 2009 році. Частину запитів, звісно, буде задоволено упродовж наступного року. Та більшість громадян будуть змушені продовжувати чекати своєї черги.
На превеликий жаль, отримати пільгові путівки до санаторіїв не можуть ті інваліди війни першої групи, які за станом здоров’я потребують супроводу та постійного догляду (це, як правило, прикуті до ліжок та інвалідних візків). Тому що виділяється лише одна пільгова путівка на одну особу. Раз на два роки вони отримують грошову компенсацію в розмірі 250 гривень. Так, це мізерно смішна сума, та саме таку виплату встановила їм держава.
А з 1 січня 2009 року (за інформацією управ-ління) будуть призначені компенсації і для інвалідів загальних захворювань, які перебували на обліку до 1 січня 2006 року. Так, для інвалідів І-ІІ груп її розмір складатиме 75 відсотків від вищевказаної загальної суми, тобто 180 грн. 50 коп., а для інвалідів ІІІ-ї групи — 50 відсотків, тобто 125 гривень.
Зрозуміло, що цих коштів, які громадяни з обмеженими фізичними можливостями будуть отримувати один раз на два роки, навряд чи вистачить їм хоча б на належне разове лікування, не кажучи вже про відпочинок та оздоровлення на якомусь із місцевих курортів. Та поки що наші народні обранці не спромоглися закласти у держбюджет більше коштів задля нормального фінансування даної програми. Мабуть, цього їм видалось цілком достатньо.
Людмила ПАЦАЛЮК.
Коментарі (0)
