Каталог фірм, організацій та підприємств міста Шепетівки

В одному з найкращих мальовничих куточків України, на берегах річок Хомори і Білки, яка в неї впадає, з давніх часів селилися люди.
З історичних джерел відомо, що Гриців існував уже за часів Київської Русі. Назва поселення можливо походить від імені Григора (Гриця) князя Теребовлянського, якому воно належало наприкінці XI — на початку XII століття. Але більш вірогідне припущення, що назва поселення походить від імені першого поселенця. Містечко Гриців належить до стародавніх поселень Волині. Спочатку була побудована насипна фортеця «Городище», оточена з трьох боків водою, а з четвертого — трясовиною.
На Гриців неодноразово нападали вороги. У 1240 році татарська орда під проводом Батия опустошила всю Волинь. І до нашого часу в урочищі «Крупка» є дві великі могили, де були поховані, за переказами, люди, які були знищені татарською ордою.
Міжусобні чвари удільних князів і вторгнення з півдня кримських татар примусили власників Грицева і місцевих жителів побудувати новий замок і фортецю. Для цього була обрана площа вище «Городища» на 1,5 версти, оточена з трьох сторін водою, а з четвертої були вириті широкі глибокі рови, заповнені водою. За ровами стояли камінні у два ряди стіни, які називалися валами. На валах були встановлені гармати для відсічі ворогів і постійно стояли на сторожі гайдуки. Грицівський замок вважався дуже міцною фортецею. За розповідями власника Грицева Мечислава Грохольського, Гриців благополучно витримав декілька осад кримських татар і татари пішли від стін замка з великими втратами.
Коли у XVI–XVII століттях в Польській державі з’явилася секта соцініан (або аріан), які поставили перед собою мету знищити релігійний і політичний лад у Польщі тих часів, то в Грицеві цю секту підтримали грицівські власники. Відомо, що польські соцініани мали свої друкарні у містечках Заславлі та Дубно. У Грицеві, у дні своїх нарад і молитов вони збиралися у великих, спеціально для цього виритих льохах, які мали ходи у різні боки. У ходах цих зберігалися старовинні речі, коштовності та зброя.
Від князів Збаразьких Гриців перейшов у власність князя Костянтина Костянтиновича Островського — воєводи київського, згодом до їхніх родичів — князів Заславських, а від них у 1673 році дістався на досить короткий час князям Вишневецьким, а потім — князям Любомирським.
На початку 18 століття Гриців належав графу Римської імперії Яну Одровонж–Пеніонеку. Це видно з акта від 25 січня 1708 року, в якому священик Чорноострівської церк-ви (Подільська губернія) уніат Йосип Карасевич жаліється на управителів містечка Грицева — дворян Стефана і Андрія Кромно–Петровських. Незважаючи на «презенту», видану 15 червня 1702 року Й.Карасевичу власником Грицева графом Яном Одровонж–Пеніонеком на заняття грицівського приходу, вони взяли подарунок від нього за посаду приходського священика і напали разом з селянами у 1706 році на Грицівську церкву, в якій служив Й.Карасевич, забрали в нього ключі від церкви, а також напали на будинок Карассвича, посадили його дружину в «колоду» і дозволили селянам вигнати його з містечка Грицева. З акта видно, що граф насильно в Грицеві запроваджував унію, і це викликало обурення православних жителів містечка і православних дворян.
І знову через певний час Гриців перейшов до князів Любомирських. У ризниці Грицівської церкви зберігалися документи за підписом князя Любомирського, датовані 27 квітня 1752 року. У цих документах згадуються грицівські губернатори, які керували тутешнім маєтком.
У другій половині 1752 року Михайло Граф–Грохольський, який був чашником, а потім суддею земським Брацлавським і кептуровим, купив Гриців у Станіслава Любомирського.
З тих пір Гриців належав Граф–Грохольським. Із спогадів старожилів відомо, що син Михайла Граф–Грохольського Мартин був чоловіком міцної статури, характеру живого, діловою, честолюбною та вразливою людиною. Наслідуючи приклад багатьох російських дворян свого часу, які проживали у Польщі, він прийняв унію, але не порвав релігійних зв’язків з народом, що проживав у його маєтках, як і його батько допомагав людям, священикам і церквам. Він носив довгий одяг, подібний до українського, і прості чоботи з червоного сап’яну. Часто ходив до храму і співав на криласі. На його кошти у 1785 році була побудована кам’яна церква.
П’ятого лютого 1782 року Мартин Грохольський видав грамоту, яка підтверджувала цехові права грицівських ремісників. Ще за князів Любомирських у Грицеві діяли ремісничі цехи — ткацький, швацький, бондарський, мулярський.
Мартин Граф–Грохольський побудував у Грицеві надзвичайно гарний палац у стилі рококо і оточив його гарним садом. Це була його літня резиденція. А зимою з родиною він жив у селі Петничанах на Вінниччині.
У 1787 році через Гриців проходив з доблесними військами О.Суворов, який, за словами свідка цих подій священика Афанасія Варжанського, у Грицеві зліз з білого коня і зайшов помолитися у місцеву церкву.
Гриців також відвідували: у 1818 році — імператор Олександр І; у 1873 році — генерал-губернатор Київсько-Волинський і Подільський князь Дондуков-Корсаков.
Сучасник так описав містечко Гриців того часу: «Місцевість, на якій розташований Гриців, рівна і чорноземна. Незважаючи на те, що містечко оточене з трьох сторін водою, але воно на диво чисте. Стараннями і матеріальною підтримкою власника Мечислава Грохольського майже через все містечко прокладена камінна бруківка. Пан Грохольський ревно турбується про санітарний стан містечка».