У наш державний дім прийшло велике горе: уже вкотре стихія завдає непоправної шкоди населенню західних областей України. А нинішнього літа її удари виявилися найпотужнішими за всю історію. Біль і скорботу викликають змиті потопами «великої» води людські оселі, зруйновані школи, дитсадки, дороги і мости. Загинула худоба, як мовиться, пішов за водою вирощений урожай. Тисячі людей залишилися без картоплі та іншої городини. Та найстрашніше те, що є жертви, зокрема, і серед дітей.
Отже, повторюю, у наш державний дім прийшло велике горе. Потрібні величезні кошти, чималі зусилля і ресурси для того, щоб населенню уражених стихією областей повернути нормальні умови для життя та побуту. З огляду на це нашим ке-рівникам належить сьогодні досить ощадливо витрачати кожну бюджетну копійку, аби і постраждалим відшкодувати втрати, і забезпечити обіцяне населенню підвищення зарплат, пенсій, різноманітних соціальних виплат.
Можливо, я помиляюсь, але у мене склалося таке враження, що наше найвище керівництво не дуже переймається, на що і в яких обсягах витрачаються кошти з Держбюджету. Такий висновок для себе роблю з кількох фактів.
Україна досить оперативно відгукнулася на допомогу Грузії, яка постраждала від нападу російських військ. До братньої країни відправлено гуманітарні вантажі, профінансовано і відпочинок грузинських дітей у нашій країні. Окрім цього, виділено більше п’ятдесяти мільйонів доларів.
Було б морально невиправдано робити закид і Президентові Віктору Ющенку і уряду в організації та здійсненні цієї надзвичайної важливої акції. Однак кілька десятків мільйонів доларів (нехай і з резервного фонду, як переконують нас високопосадовці) для України, яка в ці дні сама зазнала екологічної катастрофи, все-таки, на мою думку, забагато. Подібні суми можуть витрачати хіба що країни із значно більшим бюджетом.
Далі. Кажу відверто і щиро: нам сьогодні не до масових видовищ, коли майже весь західний регіон України, образно кажучи, перебуває у жалобі. Однак свято на Хрещатику з нагоди 17-ї річниці нашої незалежності пройшло з розмахом і «на широку ногу». Особливо військовий парад.
І знову ж таки: я не проти нашого національного свята, яке дісталося нам не зовсім просто, і не проти його відзначення. Сумно з того, що, приміром, на демонстрацію зразків нашого військового потенціалу витрачено не один десяток мільйонів гривень. І хоча міністр оброни України Юрій Єхануров ще напередодні цього дійства стверджував, що це кошти не з державного гаманця, а з бюджету підвладного йому оборонного відомства, все-таки вважаю, що їх можна було б використати набагато ефективніше.
Ось тут я повністю підтримую Юлію Тимошенко, яка відверто висловлювалася проти влаштування військового параду на Хрещатику, радила не витрачати великі гроші на це військове дійство.
І, нарешті, абсолютно, як кажуть, не вписується у нинішню ситуацію в нашій країні «шикарне застілля», організоване для гостей свята. Хоча б уже не показували по телевізору підготовку до цього «бенкету року» та не робили наголосу на дорогих «заморських стравах». Це сьогодні не сприймається в народі, оскільки подібне застілля для «вибраних» з нагоди нашого національного свята вилилося в солідну суму.
І.КОНОНЧУК.
Коментарі (0)
