Обіцянки завжди солодкі, та невимовно гірко стає, коли вони не виконуються. Особливо тими особами, кому доручено керувати державою, чиї талант і зусилля мали б примножуватися для зміцнення країни, поліпшення народного добробуту, а не слугувати власним інтересам та інтересам наближених.
Протягом сімнадцяти років нашої незалежності українському народу довелося вислухати від своїх керманичів безліч «крилатих» слів про світле майбутнє. Народ зрозумів, і тепер тим більше розуміє, що це усього-на-всього обіцянки-цяцянки, понуро опустив голову, змирився, та й розбрівся по всьому світові шукати справжнього щастя.
Ось і чергова акція, яка дає підставу вважати, що у наших керівників слова розходяться з ділом. Маю на увазі виплату населенню знецінених вкладів. Спочатку все виглядало ніби нормально: хоча і повільно, але гроші населенню виплачувалися. І коли, як кажуть, від радощів народ збурився, почав брати «в облогу» установи Ощадбанку, особисто глава Кабміну Юлія Тимошенко запевнила, що виплата ні в якому разі не буде припинятися і триватиме до кінця року. Та ось уже з весни будь-які операції з виплати вкладів, так би мовити, заморожені — немає коштів.
На перший погляд, уряд під керівництвом Юлії Володимирівни хотів зробити людям приємний подарунок, а вийшло навпаки: переважна більшість населення спантеличена таким перебігом подій. Усе це, на мою думку, сталося через відсутність ретельної підготовки до такої відповідальної акції.
Уже тепер стало зрозуміло, що не варто було так поспішати з виплатою. Адже Держбюджет на 2008 рік не було збалансовано, а передбачені зміни до нього, пов’язані з підвищенням соціальних гарантій населенню, не прийняті. Гроші у держави ніби є, але немає механізму, яким чином їх використати.
Поспішна і до кінця не продумана акція нічого доброго нам не принесла, оскільки додатковою грошовою масою, яка з’явилася на руках, миттєво скористалися бізнесові структури — різко, без усіляких на те підстав, підвищили ціни на продукти харчування, промислові товари, послуги. А до речі, коли на початку року почалася досить жвава кампанія з виплати грошей на вклади колишнього СРСР, працівники Секретаріату Президента і особливо сам Віктор Андрійович неодноразово радили урядовцям відшкодовувати населенню втрачені заощадження без надмірного рекламування і популізму, передбачивши усі негативні наслідки від інфляції та розробивши заходи щодо її запобігання. «Регіонали» і комуністи взагалі закликали припинити цей, як вони називали, піар-хід, оскільки він завдасть лише шкоди.
Відверто зізнаюсь, я було обурювався такими діями. Вважав, що опоненти намагаються ставити чинному уряду, як мовиться, палиці в колеса. Але ситуація, яка сьогодні склалася у державі, коли життя помітно подорожчало, схиляє до думки, що все-таки реакція і Секретаріату Президента, і рекомендації Віктора Ющенка з приводу виваженого підходу в цьому важливому питанні були своєчасні та актуальні.
Що ж тепер ми маємо, шановні співвітчизники? Ціни зросли, виплата припинилася, і навіть важко передбачити, коли вона відновиться. Але якщо це, на наше загальне щастя, й станеться, то обіцяна тисяча гривень уже не буде тисячею, бо її «з’їла» інфляція. Тоді скажіть, будь ласка, кому це вигідно?