Це тільки голові нашого парламенту Арсенію Яценюку відомо, з яких мотивацій він, відкриваючи 2 вересня перше засідання третьої сесії ВР шостого скликання, після вітальних слів, несподівано заговорив про такі ганебні факти. Немов підняв завісу, за якою чітко окреслилися події, які завирували у сесійній залі уже буквально через кілька годин. Спрацювали інтуїція, передчуття непередбачуваних подій, чи, може, керівник законодавчого органу знав дещо більше, ніж його колеги по демократичній коаліції?
Втім, перший день роботи Верховної Ради виявився щедрим на сюрпризи. І чи не найголовнішим з них — парламент запрацював, як мовиться, з першого оберту. Бурхливо, емоційно, одностайно, щоправда у несподіваному для усіх нас форматі. Каменем спотикання стало лише обговорення так званого грузинського питання, яке так і не вилилося в конкретне рішення. Зате стало приводом до непорозуміння між самими коаліціантами. (А потім, 16 вересня, призвело і до розвалу демократичної більшості, а 17 вересня голова ВР подав у відставку). Та ось в подальшому голосування усіх законопроектів відбувалося за повного єдиноголосся представників тих політичних сил, які ще буквально місяць-другий тому перебували у відвертому протистоянні. Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, підбиваючи підсумок розгляду «шахтарського пакета», проголосила слова, сповнені цілковитого оптимізму: «Герої-шахтарі об’єднали парламент, чого не вдалося зробити політикам».
Варто лише зітхнути з приводу того, що представники мужньої професії набагато дружніші і солідарніші за тих, хто уособлює українську політичну еліту. Неначе сам лукавий підслухав слова Юлії Володимирівни, і тут же перебіг стежку між бютівцями та представниками фракції НУ-НС. Своєрідним тестом на випробування єдності у «помаранчевому» таборі став розгляд низки політичних питань, які, на думку «нашо-українців», є антипрезидентськими. Вони закликали своїх друзів по демократичній коаліції зважити на цей аргумент. Одначе, підтримки не відчули. І ось настав критичний момент, який з одного боку засвідчив про явну кризу у демократичному таборі, з іншого - намітилися пунктири нової конфігурації.
Якщо вести мову про зради та змови, то привид їх давно витав і витає не лише у стінах ВР. Уже після перших місяців діяльності помаранчевої команди народ збагнув, що між пристрасними обіцянками, гаслами, виголошеними на столичному Майдані, і повсякденними реаліями, м’яко кажучи, є чималі розбіжності. А отож невиконання їх можна розцінювати, як початок зради інтересів нації. Від різноманітних непорозумінь, які дедалі більше почали роз’їдати оточення Віктора Ющенка, почав падати рейтинг політичної сили президента. Яворівський, Гриценко, Жванія, Луценко - це ті, вчорашні друзі Віктора Андрійовича, які сьогодні так чи інакше дистанціювалися від колишнього свого кумира.
Сьогодні подібне можна сказати і про всю фракцію БЮТ на чолі з Тимошенко. Від тісних політичних обіймів - до відкритого протистояння. І якщо контрвиступи з тих чи інших питань спочатку були делікатними і досить стриманими, то згодом переросли у взаємозвинувачення публічного характеру. І все це, як мовиться, на очах у всієї нації, яка так було повірила «помаранчевій» команді, сподіваючись на те, що в країні буде наведено порядок, нарешті настане край її пограбуванню, а запевнення про поліпшення життя стануть реальністю. І, нарешті, найвища точка кипіння у протистоянні між командами Президента і Прем’єр-міністра, особисто Віктором Андрійовичем та Юлією Володимирівною: звернення обох найвищих керівників держави до свого народу. Як на мене, це були не лише спроби кожного донести до своїх співвітчизників свою точку зору, свою правду. Простежується намагання і звинуватити один одного у зраді інтересам нації. Віктор Ющенко, оцінюючи те, що відбувається у Верховній Раді, назвав це початком здійснення по-літичного і конституційного перевороту в країні. Більше того, глава держави заявив про встановлення диктатури Прем’єр-міністра. Юлія Тимошенко не забарилася з відповіддю. Звертаючись до народу, також повела мову про диктатуру безвідповідальності та безпорядку, яку вона намагалася припинити голосуваннями у ВР. Обмін «солоною» риторикою уже нагадує обмін уколами фехтувальників. А ще свідчить: якщо до цього моменту між главою держави і главою Кабміну існували холодна, гаряча чи якась інша війни, то тепер недавні партнери, а сьогодні опоненти, зійшлися, що називається, врукопашну. І знову ж таки: на очах у всієї нації.
І це ще не все, ще не весь порох витрачено. Та обставина, що низка прийнятих законопроектів, які суттєво обмежують повноваження президента, була прийнята зусиллями лише двох найбільших фракцій у парламенті, також дає підстави для різних висновків і наштовхує на думку, що у Верховній Раді таки стався факт зради та змови. Віктор Ющенко з огляду на це заявив, що йдеться не про просте технічне голосування, а про момент істини для кожного з громадян і країни в цілому і що в парламенті де-факто утворилася нова коаліція, в основі якої не українські і не державницькі інтереси. І черговий «укол» у відповідь: Юлія Тимошенко вирішила нагадати, що не вона підписала свого часу меморандум з Партією регіонів і що не вона також підписувала «Універсал» національної єдності з керівниками Партії регіонів, комуністичної та соціалістичної партії і, нарешті, не вона вносила кандидатуру Віктора Януковича на посаду Прем’єр-міністра та створювала широку коаліцію. Зізналася Юлія Володимирівна перед своїми співвітчизниками і про те, як і ким створювалися перешкоди нормальній роботі уряду, як урядовій команді та їй особисто доводиться постійно терпіти всілякі приниження.
Одним словом, у своїх висловлюваннях і поглядах обидві сторони демократичної коаліції досить далеко зайшли, що важко буде відшукати дорогу назад. Тим більше, що вона тепер пролягає крізь штучно створені перешкоди: одній стороні, аби зійтися, необхідно вибачитися перед іншою, іншій - для примирення варто відмовитися від низки законопроектів, задля чого так продуктивно попрацювали першого пленарного тижня нової сесії парламентарі. Поки що ні вибачень, ні розмов про скасування законів не чути!