Минуло 10 років від того дня, як Указом Президента України було встановлено Всеукраїнський День бібліотек. Поява цієї дати в нашому календарі свідчить про визнання державою ролі бібліотек у культурі, розбудові України та розвитку науки, освіти.
За цей час спливло чимало води, змінилося світобачення пересічного громадянина. Ми почали користуватися комп’ютерами, мобільними телефонами, з’явилось багато красивих офісів, супермаркетів, приватних магазинів, ресторанів, кафе, банків тощо. Та не змінилося, на жаль, «обличчя» наших бібліотек.
Все ті ж, здебільшого відремонтовані руками бібліотекарів, неопалювальні до цього часу приміщення, зі старим інвентарем та застарілою літературою. А скажіть, як можна відремонтувати приміщення центральної бібліотеки площею 509 кв.м. за 400 гривень, які виділено з бюджету цього року? Та й попередні роки були не кращими. А сільські бібліотеки?
Дуже серйозною проблемою суспільства є те, що місто і село розвиваються по-різному. У мешканців міста і села немає сьогодні рівних можливостей у доступі до інформаційних джерел, комп’ютерних технологій, освітянських, професійних програм, правових ресурсів.
Сільська бібліотека є територією духовності та знань, першим помічником в освіті, професійному становленні, організації дозвілля населення. Вона найбільше наближена і доступна для місцевої громади.
Однак сьогодні стан бібліотек на селі є дуже вразливим, я б сказала — критичним. Низький рівень бюджетного фінансування, тобто тільки на виплату зарплати і ні копійки на розвиток та облаштування установ. Через недостатнє фінансування загальний фонд ЦБС зменшився за 10 років на 310 тисяч примірників. Потрібне планове стратегічне поновлення бібліотечних фондів. Для цього була розроблена обласна та районна програми поновлення бібліотечних фондів на 2008–2011роки.
У цьому році на виконання обласної програми надійшли цільові кошти у розмірі 1 тисяча гривень на кожну сільську бібліотеку. Всього — 38 тисяч гривень, за які придбано 2634 книг. А на районному рівні кошти поки що не виділені. З місцевих бюджетів на придбання книг одержали лише бібліотеки Ленковець — 1000 грн.; Серединець — 1000 грн.; Мокіївець — 481 грн.; Пліщина — 400 грн.
Хочеться вірити, що сільські ради інших сіл також виділять кошти для виконання даної програми.
Відсутність в бібліотеках комп’ютерів, Інтернет-центрів призводить до зменшення доступу населення до інформаційних ресурсів.
Матеріально-технічна база бібліотек перебуває у критичному стані. Багато з них потребують капітального та поточного ремонту. У жодній сільській бібліотеці немає стаціонарного опалення. За останні 20 років у бібліотеках не поновлювалися меблі, стелажі. Телефонного зв’язку позбавлені практично всі сільські бібліотеки, окрім Судилкова і Грицева.
У бібліотеках системи працює 98 відсотків спеціалістів, проте розвиток інформаційних технологій потребує підвищення їхньої кваліфікації, проведення навчальних заходів. Подолання цих проблем можливе лише за підтримки влади та депутатів.
Раніше бібліотеки були ідеологічними закладами. У цьому їм сприяла держава, бо розуміла, що це її надійна опора на місцях. І сьогодні у бібліотек є ідеологія — допомагати розвитку особистості, освіті, культурі та духовності народу шляхом залучення до книги.
Невже ця мета не варта державної підтримки? Все, що буде вкладено в бібліотеку, повернеться суспільству сторицею. А зараз бібліотеки дуже потребують надійної та стабільної державної підтримки.
У вересні 2007 року прийнято «Державну цільову програму підтримки розвитку села на період до 2015 року». Це соціальна програма. Її суть — досягнення соціальних стандартів і нормативів щодо умов проживання сільського населення, збереження селянства, як носія української ідентичності, культури та духовності. У цій справі першими помічниками держави є сільські бібліотеки. Отже, їх потрібно підтримувати.
Попри всі сьогоднішні негаразди, мені хочеться схилити голову у великій пошані перед сільськими бібліотекарями. Вони працювали і працюють у дуже складних умовах. Вони зберегли мережу бібліотек, приміщення, книжкові фонди.
Ми, бібліотекарі, терплячі і завжди віримо у краще. Адже не даремно наше професійне свято співпадає з церковним святом великомучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, які уособлюють мудрість.
Сподіваємось, що культура не буде фінансуватися за залишковим принципом. Адже вкладені у бібліотеку кошти інвестуються у майбутній розвиток України.
Дорогі бібліотекарі! Сьогодні наше професійне свято. Вітаю вас від усієї душі та бажаю ніколи не занепадати духом, завжди бути бадьорими та усміхненими, веселими та благополучними! Спасибі вам за вашу працю, за скромність, людяність, надійне товариське плече, високу професійність! Зичу всім здоров’я, постійного відчуття підтримки з боку керівників та бібліотечних колег, любові рідних, удачі у всіх починаннях, великого людського щастя!
Л.БУРОВА,
директор Шепетівської централізованої бібліотечної системи, заслужений працівник культури України.