Про пасажирські перевезення ми пишемо доволі часто, тому що ця тема хвилює багатьох — і перевізників, і пасажирів. Ніколи не залишаємо поза увагою жоден лист, жодну скаргу. Дійсно, ще багато нарікань надходить від пасажирів. Але коли розглянути кожну конкретну ситуацію глибше, нерідко виявляється, що непорозуміння виникають саме з вини пасажирів.

Уже й призабулися ті роки, коли у Шепетівці не їздили автобуси, практично не було таксі і більшість пасажирів ходила пішки на роботу, на ринок, у лікарню. Це було 1999, 2000, 2001 і майже весь 2002 рік.
Саме тоді, наприкінці 2002-го, у місті з’явилися перші маршрутки марки «ГАЗель». У них були низькі дахи, а тому їхати у них було досить незручно. Проте, як кажуть у народі, краще погано їхати, ніж добре йти. А тому більшість із нас, пасажирів, залюбки стали користуватися маршрутками. Тим більше, що ходили вони доволі часто, ціна на проїзд була 50 копійок і з’явилося багато нових маршрутів. Наприклад, зручні для пасажирів маршрути № 7, № 12 та інші. Так з’явився конкурент для єдиного монополіста тих років на теренах міста і району ВАТ «Шепетівське АТП-16807» — молодий підприємець Олександр Шевченко.
Нині Олександрові — 27 років. Але спілкуючись з ним, дивуюся, звідки у молодої людини такий хист до бізнесу. Розпочинав свою діяльність Саша майже двадцятирічним і практично з «нуля».
Стартового капіталу в 2002 році у нього не було. За плечима — 11 класів школи № 1 і диплом бухгалтерського технікуму. Проте юнак вирішив розпочати власну справу, і саме там, де існує попит. А попит на автоперевезення був великим.
Свої перші 10 «ГАЗельок» Олександр Шевченко взяв у кредит. Звернувся за дозволом у відділ економіки міськвиконкому. Відразу подав заявку на нові маршрути. Їх ніхто не вказував для початкуючого автоперевізника. Просто перші декілька місяців Саша сам їздив за кермом, вивчав ситуацію, переглядав графіки, придивлявся до своїх працівників.
Не відразу вдалося зібрати колектив, який би не тільки приносив прибуток, а й працював би на совість. Адже робота з людьми, яких за день у маршрутці їздить до сотні, а то й більше, нелегка. Тим більше, що йде розрахунок з пасажирами, а в дорозі необхідно бути ще й уважним. Не кожен витримає робочий день з 6-ї ранку до 9-ї вечора. Тому певний час колектив змінювався. А Олександр нікого не умовляв, за скарги суворо питав і вимагав працювати добросовісно.
На той час він винаймав офіс у приміщенні готелю «Урожай» (нині торгівельний комплекс з однойменною назвою), шукав місце для будівництва гаражів. Звичайно, проблем вистачало і тоді, тим більше, що Олександр ніколи не зупинявся на досягнутому. Через деякий час купив декілька автобусів «ПАЗ» (російського виробництва), почав будувати гаражі, а також підшукав місце під автобазу. Прислухаючись до побажань пасажирів, переобладнав усі «ГАЗельки», а конкретніше — підняв дах для зручності. Врахувавши витрати, переобладнав маршрутки для заправлення їх газом. Крім того, купив ще декілька автобусів корейського виробництва (вони нині їздять маршрутом № 1), відкрив службу «радіо-таксі», побудував сучасну автобазу Вакансии в Алматы
Нині йому є чим пишатися. У ТОВ «Авто-Захід» (а саме так нині називається підприємство), є вісім великих автобусів, 12 маршруток, близько 90 автомобілів працюють у «радіо-таксі» 4-02-00 (машини підприємства і приватні). Сама база, розташована біля автовокзалу, побудована за усіма вимогами сучасного сервісу. Тут зручно і затишно для працівників, диспетчерів, слюсарів. Тут просторі гаражі, є всі умови для зберігання техніки та її ремонту. Тому нині Олександр Шевченко чи не монополіст у пасажирських перевезеннях на Шепетівщині. Проте знову розробляє нові маршрути, наприклад, у Почаїв, Хмельницький тощо.
Взагалі, він встигає всюди. Заочно закінчив Подільський аграрно-технічний університет за спеціальністю «менеджмент організації». Щодня провідує батьків, Валентину Миколаївну і Вадима Анатолійовича, спілкується з братом Анатолієм. Своєю сім’єю Саша дорожить, адже батьки виховували його з любов’ю, з розумінням. Нині він віддячує їм тим же. Упевнена, що батьки Олександра і Анатолія Шевченків пишаються своїми синами.
Незважаючи на те, що Саша доволі відома людина у Шепетівці, він зовсім не хворіє на «зіркову хворобу». У людях цінує чесність, порядність, вихованість і тактовність. Полюбляє спорт, відпочинок з друзями, молодіжні «тусовки». І хоча часу на відпочинок практично немає, не ділить свою роботу на першорядну і другорядну. Звик усе робити добре.
Звичайно, у нашій розмові Олександр назвав кращих працівників ТОВ «Авто-Захід». Його «правою» рукою і надійним помічником є завідуючий гаражем Олександр Михайлюк, який розпочинав роботу водієм у 2002 році. Відповідальні у роботі майстер Олег Капелюх і диспетчер Тетяна Вем. Серед водіїв добросовісно працюють Анатолій Савінський і Андрій Капелюх. Ці та багато інших працівників заслужили шану і повагу в колег, їх лише з найкращого боку знають пасажири.
Отож у переддень професійного свята вітаємо Олександра Шевченка і весь колектив ТОВ «Авто-Захід». Щиро бажаємо здоров’я і успіхів, гарного настрою і вдячних пасажирів, зеленого світла і щасливої дороги!