У ці дні усі ми вшановуємо пам’ять загиблих у 1932-1933 роках під час Голодомору на Україні. І саме у 1933 році в Шепетівці відкрила свої двері нова школа № 3.
Нині школу не впізнати, так змінилася вона за ці роки. У цьому переконалися гості, які прибули у п’ятницю, 14 листопада, у заклад.
По-перше, усіх присутніх вразили зміни у закладі, особливо — гарно проведений ремонт. Замінено 400 метрів плитки у їдальні і коридорі, облаштовано внутрішні кімнати гігієни. Школу обігріває модульна котельня, що побудована нещодавно. Усі ці приємні зміни відбулися за кілька останніх років, за сприяння міського голови С.І.Шпільченка, депутатів, начальника міського управління освіти Н.Й.Бунечко, за підтримки спонсорів, батьків і друзів закладу. Зміцнено і матеріально-технічну базу школи № 3. А це, у свою чергу, дає змогу працювати творчо, йти, як мовиться, у ногу з часом. У тому, що школа змінилася і стала ще кращою, велика заслуга, насамперед, її директора — Л.О. Банкової, усього педагогічного колективу, а також технічних працівників.
Отож, гості з цікавістю пройшлися коридорами, класними кімнатами школи. Усіх вразила виставка, приурочена Голодомору на Україні. Гармонійне поєднання минулого і сьогодення. Чорні колоски, окрайці чорного хліба і нинішні, світлі як сонце, паляниці наповнили експозицію особливою чистотою і смутком.
До ювілею у кабінеті № 3 була створена «коралова кімната». Тут представлені виставки батьків, педагогів і учнів закладу. Серед них — персональна виставка бісероплетіння мами учениці 1-го класу Тетяни Юріївни Дзюби. Учениця 9-го класу Людмила Христюк представила на виставку власноруч створені з бісеру жіночі прикраси, звірят, навіть сплетене яйце. Від виробів цих майстринь не можливо було відвести очі, настільки вражали вони своєю оригінальністю і красою. Не менш цікавою була виставка робіт педагогів. Наприклад, Ю.В.Дідик — педагога-організатора, керівника гуртка «Чарівниця», який відвідують учні 6-9 класів. Вироби з каміння були досить вишуканими і викликали захоплення відвідувачів. Сподобалися в’язані вироби вчителів Любові Миколаївни Шагути, вишивки Ольги Петрівни Линник, Оксани Миколаївни Дворак, витинанки Тетяни Петрівни Окуневич.
Та найцікавіше було попереду, у актовій залі. Усіх гостей запросили на святковий концерт, присвячений ювілею школи. Його підготували вчителі та учні закладу на чолі з заступником директора з виховної роботи Т.В.Діденко.
«Молитва» у виконанні хорового учнівського колективу «Мальви», призера обласних конкурсів художньої самодіяльності (муз. кер. О.М.Курильчик) зачепила струни душі кожного із присутніх у залі. Чудово виступила і вокальна група вчителів, подарувавши присутнім майстерно виконані твори «Дорога додому» і «Бажаєм вам добра».
Багато гарних і щирих побажань прозвучало того дня на адресу ювілярів. Присутні у залі гості говорили щирі слова подяки вчителям за їхню нелегку працю, за те, що плекають у дитячих серцях зерна вічного, доброго і мудрого.
Депутат Верховної Ради України від фракції Блоку Ливина, голова обласної організації Народної партії В.Ф.Шпак і голова міської організації Народної партії В.І.Майданець у своєму вітальному слові побажали закладу нових творчих звершень, подарували квіти і цінний подарунок. Василь Федорович Шпак наголосив, що і надалі опікуватиметься і зробить усе від нього можливе для школи.
Не менш зворушливими були вітання від міського голови С.І. Шпільченка, заступника міського голови Л.С.Антонюк, начальника міського управ-ління освіти Н.Й.Бунечко, директора Шепетівської міжрайдрукар-ні З.Ю.Фрейліхмана, представника голови правління ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» М.М.Агаркова Л.А.Осадчої, депутатів міської ради В.А.Ткачука, Д.В.Христюка, заступника директора ТРК «Шанс» Ю.О.Романюка, колишнього випускника П.І.Гнидюка. Вони дарували квіти і цінні подарунки для школи. Вітали ювілярів директори шкіл міста, друзі та спонсори закладу.
Загалом, сценарій свята був продуманий нас-тільки вдало, що ніхто не залишився без уваги. Згадували на ювілеї перших директорів і завучів закладу, вчителів — ветеранів педагогічної ниви, учнів, які уже давно стали дорослими і самостійними людьми. А тих, хто відійшов у вічність, вшанували хвилиною мовчання.
Звичайно, не всі вчителі, котрі перебувають на заслуженому відпочинку, змогли прийти на свято. Та було надзвичайно приємно бачити колишнього директора Олександра Миколайовича Молотковця, вчителів Галину Павлівну Ляшук, Любов Миколаївну Дмитрук, Віталія Вацлавовича Сочинського, Єлизавету Михайлівну Равкіс, Ольгу Іванівну Зінов’єву та інших.
Колишні випускники школи № 3 також не забувають свою «альма-матер». Зокрема, випускники 1986 року запросили на сцену свою першу вчительку Л.М.Дмитрук і класного керівника Г.П.Ляшук, подарували їм квіти і висловили слова вдячності за науку, людяність і любов до учнів. Особливо хвилюючими моментами стали зустрічі і спогади колишніх випускників і вчителів. А коли вчителька Любов Миколаївна Дмитрук заспівала пісню «Степом, степом...», весь зал їй став підспівувати. Дуже майстерно і зворушливо виконала вона уривок із твору, за що присутні щиро аплодували стоячи.
Так, багато чого змінилося у нашому житті за 75 років: змінювалися дати у календарі, виходили у широкий світ випускники, змінювала своє обличчя третя школа. Та не змінилося головне призначення цього закладу — виховувати і любити дітей, вчити поважати рідну землю, батьків, Батьківщину.
Тож нехай ще багато років поспішають до цього храму науки юні школярі! З ювілеєм тебе, третя школо!