Події фільму про Другу світову війну, який визнаний кращою розповіддю про льотчиків, — «В бой идут одни «старики» — реальні, а відбувалися вони в Старобільському районі Луганської області, стверджує історик, директор Старобільської загальноосвітньої школи № 1 Юрій Іванович Кобиляцький. Він має у своєму розпорядженні архівні документи, свідчення очевидців, спогади, увічнені у двох книгах про події тих років.
«Ми з хлопцями вивчали матеріали і зацікавилися історією монумента, встановленого в селі Половинкине льотчикові Євгену Власовичу Биковському». Виявилось, що в Старобільській школі № 3 зберігаються матеріали, присвячені Герою Радянського Союзу льотчикові Євгену Биковському.
Збір матеріалів розпочався в 1964 році, з листа від московських школярів, у гості до яких приїжджав двічі Герой Радянського Союзу Віталій Попков. Саме він стане прототипом одночасно двох кіногероїв Леоніда Бикова — «Маестро» і «Кузнєчика» у фільмі. Він і розповів московським школярам про свого друга Євгена Биковського. Разом з ним у травні 1942 року вони прибули сержантами у 5-й гвардійський льотний полк, що базувався на трьох аеродромах поблизу українського міста Старобільська.
У 1943 році він був першим звільненим містом в Україні. І півроку, поки не звільнили Харків, це була по суті неофіційна столиця України — тут базувався уряд, Центральний Комітет партії і Верховна Рада України, було 37 госпіталів для поранених. П’ятий гвардійський льотний полк «прикривав» залізничну станцію Старобільськ, через яку йшли сотні ешелонів на фронт. Один з аеродромів знаходився в селі Половинкине.
Місцеві школярі почали досконально вивчати події тих років — благо ще були живі очевидці. Знайшли автора книги «Гвардійці у повітрі», у якій про свій бо-йовий шлях і шлях полку розповідають Микола Іллін і Віктор Рулін, автора книги «Солдати імперії» Фелікса Чуєва. Зібраний матеріал вражав. Став відомим і бо-йовий шлях Євгена Биковського.
...Більш як 30 німецьких літаків (важких бомбардувальників) прорвалися в район Старобільська. Події розвивалися саме так, як згодом показав у своєму знаменитому фільмі Леонід Биков. Євген Биковський піднявся в небо, вступив у бій, збив два літаки, змусивши тим самим фашистів скинути бомби. По суті він врятував місто.
Очевидці говорили, що літак падав якось дивно — не було диму. Виявилось, що Євген Биковський був убитий кулею через скло. Він упав грудьми на гашетку і кулемет продовжував строчити, навіть коли літак летів до землі і впав у болото. Дістати бойову машину з героєм не вдалося.
Через роки однополчани добилися присвоєння Євгену Биковському звання Героя Радянського Союзу посмертно. У 1965 році в село Половинкине на відкриття пам’ятника приїхали сестра і мати Євгена Биковського. Батько помер за кілька днів до цього - Купить товар удобно.
У 1973 році український режисер і кіноактор Леонід Биков зняв кращий фільм про війну «В бой идут одни «старики». Епізоди фільму практично збігаються з реальною історією, яка розгорталася в роки війни. «Співочою» ескадрилью прозвали тому, що Леонід Утьосов зі своїм джаз-оркестром «Веселі хлопці» зіб-рали гроші і подарували кілька літаків. І тому на фюзеляжах цих літаків були намальовані ноти. Реальне підтвердження отримала й історія з прізвиськом «маестро» Віталія Попкова, і «листи турецькому султанові», і епізод з «Мессершмітом», захопленим у бою.
Коли Биковський загинув, ескадрилья перебазувалася. Із 16 льотчиків, які служили разом з ним, 12 стали Героями Радянського Союзу...