Все далі відходять в історію грізні й важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс на олтар свободи найдорожче — життя. Линемо у минуле, думаємо про тих, хто віддав своє життя за Батьківщину. У серцях наших людей не згасає, як вічний вогонь, пам’ять про людей близьких і невідомих, про усіх, хто боронив рідну землю від ворогів. Кожен з нас пам’ятає вислів: «Ніхто не забутий, ніщо не забуто!».
Немає такого міста чи села, такого поля чи гаю, де б у жорстокій боротьбі не пролилася кров воїнів, де б не проявилася їхня мужність і відвага. Не є виключенням і село Серединці.
Учні місцевої школи свято вшановують пам’ять загиблих воїнів-односельчан, воїнів-визволителів, які загинули визволяючи Серединці від німецько-фашистських загарбників. Шістдесят п’ять років відділяє нас від тих незабутніх днів.
Щороку в Серединецькій школі проводяться заходи, присвячені визволенню рідного села. Учні нашої школи зустрічаються з ветеранами Великої Вітчизняної війни. Проводяться уроки пам’яті, мітинги, покладання квітів до пам’ятників загиблим воїнам. У школі працює загін «Милосердя», члени якого допомагають учасникам бойових дій.
Учні нашої школи часто спілкуються з учасницею бойових дій Ганною Флорівною Чекригіною. Вона дуже добре пам’ятає свою фронтову молодість і важку працю медичної сестри військового шпиталю. Там, на війні, вона знайшла своє щастя. З великою цікавістю слухають діти і дорослі її схвильовані спогади.
Такі зустрічі з учнями школи є не лише традицією, але й мають велике виховне значення. Адже вони виховують у дітей патріотизм, муж-ність, співчуття. Учні черпають знання про історію рідного краю із спогадів очевидців.
Час невблаганно вириває з наших рядів останніх живих свідків тих подій, але у пам’яті людській вони назавжди залишаться молодими.
Л.ПАСТУШИНА,
заступник директора з виховної роботи Серединецької ЗОШ І-ІІІ ст.