Земля наша рідна — Поділля! Найдорожча для тих, кому співала колискові в дитинстві, підтримувала в скрутні часи, допомагала мужніти своїм синам і дочкам. З давніх-давен славиться наша рідна Хмельниччина своїми талантами.
Сьогодні обласна організація Національної спілки письменників України об’єднує 27 літераторів. Важко переоцінити твори письменників Поділля у моральному вихованні шкільної молоді, у формуванні їхніх читацьких смаків.
Нещодавно у Серединецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів відбулась незабутня зустріч учнів і колективу школи з двома славними синами Ізяслава — письменником, членом обласної спілки письменників Василем Івановичем Кравчуком і ветераном війни Іваном Олександровичем Лукащуком.
«Життя прожить — не поле перейти», — говорить народна мудрість. З болем згадував Василь Іванович про втрати близьких йому людей. Його дід назавжди залишився у соловецьких землях, батько загинув у боях під Берліном. Немає вже і мами, про яку письменник згадує з великою любов’ю у своїх віршах. Не можна без хвилювання слухати поетичні рядки про найдорожчу для кожного з нас людину — рідну неньку.
Маючи неабиякі здібності, Василь Кравчук закінчив Житомирське музичне училище, здобув вищу освіту у Рівненському педінституті, працював у сільській школі. Тоді і почав писати про кохання, природу рідного краю, поетичні та прозові гуморески, які зробили його відомим не тільки на Поділлі, а й в усій Україні.
На початку зустрічі з колективом школи Василь Іванович Кравчук сказав: «Я можу багато говорити, але скажу коротко про те, хто ми і що ми, і для чого живемо. А щоб було зрозуміліше, буду говорити байками».
У актовій залі лунає сміх. А це означає, що байкар зумів знайти стежку до серця кожного слухача, розповісти про те, що хвилює його не тільки як письменника, але й громадянина.
Зустріч залишила приємне враження у маленьких і дорослих слухачів. На спогад про це духовне єднання письменник залишив нам свої книги — художньо-документальний роман «Дні непокори», книгу повістей та оповідань «А Понора тече у вічність», вірші для малят.
Хочеться вірити, що ця зустріч не буде останньою. Бажаємо Василю Івановичу Кравчуку та Івану Олександровичу Лукащуку міцного здоров’я, творчого натхнення і довгих років життя!